Топ-7 критеріїв, за якими треба перевіряти кандидатів на виборах

Четвер, 06 грудня 2018, 10:07
Юлія Решітько
комунікаційниця ЧЕСНО

Морозне грудневе повітря і звук від клацання зубів на вулицях дає зрозуміти: зима близько, а відразу за нею - виборчі перегони - темні і сповнені жахіть. Вони лякатимуть нас геноцидом, тарифами, ціною на газ, дратуватимуть популістичними обіцянками, нашвидкуруч створеними телеканалами, релігійними питаннями та наелектризованими серіалами. Політична реклама вже намуляла очі та продовжує вилазити з месенджерів, чат-ботів та каналів на Youtube, випадає з дверей у вигляді макулатури, звучить у перервах улюбленого телешоу. Основна мета - змусити нас піддатись безжальному інформаційному потоку та поставити галочку в бюлетні навпроти найбільш розпіареного кандидата. Як у таких умовах не стати жертвою агресивних і хитрих політичних маркетологів?

Доведеться трішечки напружитись і заглянути під яскраву обгортку кандидатів. Звучить важкувато і нудно: невже необхідно перечитувати купу статей, передивлятись електронні реєстри, загалом витратити купу часу, аби вирішити, хто з кандидатів гідний отримати твій голос?

На щастя, ні.

Експерти ЧЕСНО підготували список критеріїв, за якими виборець може перевірити кандидата перед походом на виборчу дільницю.

1) Політична міграція. Зверніть увагу, наскільки часто політик "перефарбовувався", змінюючи партію чи фракцію? Якщо він чи вона робили це хаотично, надовго не затримувались у лавах певної політичної сили і відразу ж бігли в іншу - це серйозний дзвіночок, що може вказувати на відсутність будь-яких політичних переконань кандидата. Ймовірно, він просто шукав, де йому чи його інтересам зручніше на певний момент часу. А нам такі при владі не потрібні. Перевірити, у яких партіях чи фракціях перебував політик, можна на сайті Верховної Ради України чи тут.

2) Фігурування в антикорупційних розслідуваннях. Про звинувачення політика у корупції можна дізнатись:

Звичайно, може бути, що звинувачення не закінчиться арештом, або ж взагалі було висунуте безпідставно. Але в більшості випадків корупція, конфлікт інтересів, брехня в фінансовій декларації таки має місце.

 

3) Кнопкодавство. Конституція України зобов’язує народних обранців голосувати особисто. Кожен прокнопкодавлений законопроект може бути скасованим рішенням Конституційного Суду, як це було з "мовним" законом Ківалова-Колесніченка.  Кнопкодавство - це прояв політичної корупції, за який жодного депутата не було покарано. Тому карати маємо ми - виборці. Як? Не голосувати за кнопкодавів.

4) Прогули. Якщо ви не ходите на роботу без поважної причини - ймовірніше за все вас звільнять. У народних обранців інша історія: вони можуть взагалі не ходити на засідання парламенту протягом п’яти років і максимум покарання за це - у них заберуть зарплату у 18 тисяч гривень на місяць і опублікують прізвище у "Голосі України". Якщо серйозно, то народного депутата обирали для того, аби він представляв інтереси своїх виборців. Якщо ви віддали свій дорогоцінний голос за людину, яка не представляє ваші інтереси взагалі - вважайте, що ви свій голос змарнували. Не думаю, що вам це подобається. А спіймати прогульника можна тут.

5) Декларації та стиль життя. Якщо у політика суцільні нулі у декларації, але він чи вона постійно катається на власному Porsche (який треба заправляти і обслуговувати) та відпочиває на недешевих курортах - це, щонайменше, привід запитати, на що ж живе людина. Якщо змістовної відповіді не буде - ймовірно, їй не треба давати ще один шанс.

6) Програма. Людина, яка збирається у владу, повинна мати план дій чи хоча б конкретні наміри, що вона планує здійснити. Якщо у програмі кандидата лише кілька патріотичних вигуків, схожих на застільні тости - не думаємо, що голосувати за нього - хороша ідея. До того ж, оцінюйте, наскільки реалістичні задекларовані обіцянки, чи не порушують програмні пункти права людини і громадянина, чи відповідають обіцянки реальним обов’язкам посади, на яку претендує політик (наприклад, кандидат у мери міста не повинен обіцяти припинити війну на Сході України, а кандидат у народні депутати не має планувати провести безпровідний інтернет у певному місті).

 

7) Голосування. Народний депутат обіцяв підтримати скасування недоторканності, але під час голосування утримався? Політик називає себе опозиціонером і критикує провладну більшість, але голосує синхронно з нею? Така непослідовність може вказувати, що народний обранець - пустослів і відстоює винятково шкурні інтереси. Перевірити, як голосував, приміром, народний депутат, можна на згаданому вже сайті ВРУ чи, наприклад, тут.


Перелік критеріїв, за якими можна перевірити політика, а також ресурсів, де це зробити, невичерпний: ви маєте самі вирішувати, яким джерелам інформації довіряти.

До того ж, природньо, що не кожен політик сумлінний щодо всіх критеріїв одночасно, тому доведеться обирати, дотримання яких принципів важливіше саме для вас.

Який спосіб перевірки кандидата ви б не обрали - головне, аби ви не голосували за кандидатів емоційно. Права на емоційну помилку в нас вже немає.

Топ-7 критеріїв, за якими треба перевіряти кандидатів на виборах
Експерти ЧЕСНО підготували список критеріїв, за якими виборець може перевірити кандидата перед походом на виборчу дільницю.
Як голосувала Америка: репортаж із виборчої дільниці
Уранці 6 листопада в Нью-Йорку можна було побачити людей з наліпками “I Vote” (“Я проголосував”) на одязі. Для американців важливо показати, що, незалежно від того, за кого саме вони віддали голос, вони виконали свій громадянський обов’язок.
Просрали
На жаль, змушений констатувати, що українські політики просрали виборчу реформу. Просрали, в першу чергу, парламентські партії.