Він якби є, але його якби немає: феномен Луцького ботанічного саду

Середа, 04 липня 2018, 12:58
Дарина Бубнюк

У 1970-х роках Луцьк визнали одним із найзеленіших міст СРСР, пише місцеве видання ВолиньPost. У цей час на місці парку, висадженого після Другої світової війни, був заснований Луцький ботанічний сад, який у 1983 році отримав статус пам'ятки природи загальнодержавного значення. Ним опікувався Луцький педагогічний інститут, нині Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.

Ішов час – і ось уже Луцьк займає лише 28 місце за кількістю насаджень на одного мешканця, а один із найкращих ботсадів країни – занедбаний і став улюбленим місцем "п’яничок".

Після приїзду до міста мене зустрічає Марія Доманська – журналістка Громадського.Волинь та представниця Центр UA у Луцьку. Вона розповідає мені про Луцький ботсад та невизначеність його подальшої долі, про унікальну дитячу залізницю, що знаходиться на його території, забудови, які теж, як не дивно, знаходяться на його території, гори сміття, занедбаність і своєрідний контингент, який сьогодні там "тусується".

 

Приходжу туди і бачу гарний густий сад, щоправда, недоглянутий – такий собі здичавілий оазис посеред міста; Сапалаївку – мальовничу, але трохи схожу на канаву; недобуди, які явно знаходяться занадто близько до ботанічного саду загальнодержавного значення. Але в парку дуже чисто - сміття немає взагалі.
Натомість бачу зграйку прибиральників і великі переповненні сміттєві мішки. Марія сміється – вчора вона домовлялася з представницею міської ради про інтерв’ю, казала, що приїде журналістка з Києва, буде фотографувати сад. Збіг?

Прогулявшись територією, розумію, що Луцького ботанічного саду уже багато років насправді не існує, хоча він і досі носить статус пам'ятки природи загальнодержавного значення. Чому ж тоді за територією, яка цінна для всієї країни, стільки часу ніхто не доглядав? Вирішую шукати відповіді у його минулому.

Володимир Карлович Терлецький – кандидат біологічних наук, доцент кафедри туризму Луцького інституту розвитку людини Університету "Україна", голова Волинської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги. Це він у далекому 1977-ому приїхав на Волинь створювати ботанічний сад і присвятив йому 20 років свого життя.

"Кожен день я брав студентів університету, тоді ще педінститут, організовував їх, з підвалу гуртожитку брали лопати, інструменти, які я туди ж і закладав, і робили", – розповідає біолог.

Сотні унікальних колекцій, співпраця з близько 150 ботанічними садами по всьому світу – "від Бразилії до Китаю" – таким був Луцький ботанічний два десятиліття тому: "Щоб ви зрозуміли, був такий академік Гродзинський у Києві, йому розповіли, що у Терлецького, тобто у мене, у ботсаду 8 видів едельвейсів, то він сказав, що такого бути не може. Отже, у нього їх не було. А у нас було тоді їх навіть 12 видів. Такі були потенційні можливості Луцького ботсаду у той час".

За словами Володимира Карловича, спочатку все трималося на щоденній праці студентів, але одного дня кафедра, де він тоді працював, вирішила, що та територія не підходить для ботанічного саду. Терлецький вирішив усе одно не відступати: "Мої співробітники сказали: "Хай робить, як робить". Я продовжував працювати, рішення завкафедри мені не заважало."

У 1996 році Володимир Карлович Терлецький за життєвими обставинами не зміг продовжувати доглядати сад, а крім нього це, напевно, особливо нікому не було потрібно. Без догляду сад почав занепадати. За чутками, зразки, які отримувалися інститутом, просто продавалися, а на його території мали будуватися нерухомі об'єкти.

Жителі прилеглих будинків розповідають, що одного дня приїхали вантажівки, викопали найцінніші дерева і вивезли їх у невідомому напрямку. Так, на місці колись ботанічного саду державного значення, який таким і досі залишається на папері і гуглмапах, виникли дикі хащі і стихійні сміттєзвалища.

Хоча постривайте, хтось же мав усі ці роки нести відповідальність за цей ботанічний сад? Ідемо в управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації розбиратися, адже саме воно відповідальне за оформлення охоронних зобов’язань.
Там нас зустрічає головний спеціаліст відділу регулювання природокористування Катерина Філюта. Розповідає, що управління уже рік займається питанням Луцького ботанічного. Виявилося, що увесь цей час ботсад перебував на балансі в Східноєвропейського університету, хоча той, зі свого боку від нього відмовився ще у 2011 році. Як так могло вийти?
Ще у 2001 році співробітники Ботанічного саду Національної академії наук України обстежили територію саду, що на вулиці Шопена (фактично Луцький ботанічний сад), і зробили висновок, що він не підпадає під категорію ботанічних садів з причини занедбаності. Університет почав шукати інше місце – і у 2004 році міською владою було виділено і затверджено нову додаткову ділянку на вулиці Потебні. Так виник ще один ботанічний сад –"Волинь", якому насправді ніколи такий статус не надавали. Про територію на Шопена тоді чомусь забули.

У 2003 році Волинська обласна рада вирішила виключити Луцький ботанічний сад з об’єктів природно-заповідного фонду України.
"Волинська облрада перевищила свої повноваження, – пояснює Катерина, – таке рішення може бути прийняте лише указом Президента. Отже, статус Луцького ботанічного саду як пам'ятки природи загальнодержавного значення залишається незмінним, хоча тепер міська влада б’є на те, що ніякої природоохоронної території там не існує".

З такою заявою її представники виступили на нараді, яку зібрало управління екології в листопаді минулого року: "Ми виявили, що в саду ще є екзоти, і вирішили зібрати нараду спеціалістів і представників різних установ, щоб визначити його подальшу долю", – розповідає Катерина.

На нараді вирішили створити комісію, яка б обстежила територію Луцького ботсаду, а вже потім робила якісь висновки щодо його майбутнього:
"У нас є два варіанти: можна змінити статус саду із ботанічного на пам'ятку садово-паркового мистецтва, або ж намагатися відновити ботсад за всіма вимогами. Перший варіант набагато простіший у виконанні, але управління екології за те, щоб статус території зберігся", – пояснює головний спеціаліст відділу регулювання природокористування Катерина Філюта.

Найцікавіше, що після наради до управління звернувся університет для переоформлення охоронних зобов’язань. Вони хотіли передати їх на місто. І це після року "переписок" з цим же управлінням і відмови від ботсаду у 2011 році, яку вони теж, до речі, не мали права робити без схвалення Києва.

 

І що на все це каже міська влада?

Радниця Луцького міського голови Мар’яна Сорочук підняла питання Луцького ботанічного саду серед громадськості, спілкувалася з місцевими мешканцями. Розповідає, що територія на вулиці Шопена досі знаходиться на балансі в університету, який, нібито не має коштів для його утримання і не займається там ніякими роботами: "Університет хотів відмовитися від ботсаду на Шопена, у зв'язку з тим, що його територію не можна обгородити і вести там наукову діяльність, оскільки вона є прохідною. Їм легше створити ботсад на вулиці Потебні. Вони розробили проект, але через те, що він є дороговартісним, а вони зараз не можуть залучити кошти, реалізувати його не вдалося".

Мар’яна переконана, що найдоцільніше було б передати сад Луцькій міській владі, яка зараз чи не єдина доглядає за цією територією.
"Поки що рано говорити про майбутній статус цих територій, треба зачекати висновків і рекомендацій робочої групи, створеної при волинській обласній державній адміністрації із залученням фахівців ботаніки. Вона обстежить ботанічний сад", – пояснює вона.

На думку Мар’яни, статус цієї території все ж варто змінити, оскільки нинішній статус передбачає закритість саду і обмеження доступу до нього людей: "Судячи з тих відгуків, які я почула внаслідок обговорень цього питання минулого червня, громада хоче користуватися цією територією постійно і без обмежень".

Зараз місто працює над тим, щоб зробити територію саду безпечною, оскільки це популярне місце для любителів спиртних напоїв або наркотиків. Міська влада планує провести освітлення та реконструювати тверде покриття.

"Громада теж може і повинна впливати на рішення органів влади щодо подальшої долі цього ботанічного саду", – переконана Марія Доманська. Вона живе у Луцьку 10 років, але за цей час це місто стало їй рідним. І щонайменше, що вона може зробити – це організувати публічні консультації з різними групами інтересів, щоб майбутнє Луцького ботсаду писалося з урахуванням позицій усіх зацікавлених сторін.

Перші кроки до відновлення Луцького ботанічного саду вже були зроблені. 3 травня його обстежила робоча група і виявила реліктові та червонокнижні види рослини. Було рекомендовано змінити природоохоронну категорію території з ботанічного саду на пам'ятку садово-паркового мистецтва, розробити проект реконструкції території та після погодження визначити новим користувачем ділянки Луцькраду.

"Далі буде", – пише на своїй сторінці Facebook Мар’яна Сорочук. Головне, щоб не вийшло, як передбачає Володимир Карлович Терлецький: "Коли вони кажуть, що щось колись будуть робити, то це ще нічого не означає, за українськими мірками – це ніколи".

Як голосувала Америка: репортаж із виборчої дільниці
Уранці 6 листопада в Нью-Йорку можна було побачити людей з наліпками “I Vote” (“Я проголосував”) на одязі. Для американців важливо показати, що, незалежно від того, за кого саме вони віддали голос, вони виконали свій громадянський обов’язок. Цьогорічні вибори особливо важливі, адже це перша політична подія після президентських виборів.
Просрали
На жаль, змушений констатувати, що українські політики просрали виборчу реформу. Просрали, в першу чергу, парламентські партії.
Чому Березенко підставляє Порошенка?
Недавно на сторінках видання Главком заступник голови депутатської фракції "Блок Петра Порошенка" Сергій Березенко дав розлоге інтерв'ю, частину якого нашпигував брехнею та маніпуляціями щодо виборчої реформи.