Після Революції Гідності 2014 року з'явився високий попит і запит на нових політиків. Водночас стрімко підвищився рівень довіри до громадянського суспільства. Так, на арену вийшли політичні проекти, які починали своє існування як громадські організації. Серед них і "Самопоміч".

Чотири роки тому "Самопоміч" посіла третє місце на виборах: за партію віддали голоси близько 1,73 мільйона виборців (10,97%), що дозволило потрапити в парламент 34 представникам.

Попри злет популярності у 2014-2015 роках, зараз соціологи фіксують падіння рейтингу цієї партії — до рівня 4,4%. Експерти кажуть, що буде успіхом, якщо партія подолає прохідний бар'єр у 5%.

З 2014 року"Самопоміч" встигла порушити уявлення своїх виборців: виступ у духовному центрі "Відродження" Володимира Мунтяна, сварка з ЛГБТ-спільнотою, плин кадрів.

Лідер партії Андрій Садовий наголошує, що дострокові вибори за чинної виборчої системи шкідливі для держави. При цьому партія вже оголосила, що піде і на президентські, і на парламентські вибори.

Перша кампанія Садового в 1998 році, за даними прихильного до нього "Поступу", запам'яталася такими родзинками, як постійне водопостачання вперше за два роки.

Громадську організацію "Об'єднання "Самопоміч"" на вулиці Міцкевича, 6 (Львів) зареєстрували у 2014 році. Зараз вона в стані припинення. Керівником є Дмитро Стельмащук, юрист "Самопомочі" з 2011 року. Крім Стельмащука, серед засновників також є Андрій Садовий, помічник нардепа Любомира Зубача Олексій Кучеренко і Наталія Міхнова.

Але є також інша "Самопоміч" — та, що зазначена в декларації Садового.

Чинний голова громорганізації "Самопоміч" Роман Кізима пояснює, що клон "Самопомочі" з ініціативи екс-юриста Стельмащука дійсно мав місце, але офіційній ГО нічого про це не було відомо:

Щодо Стельмащука, то Кізима пояснив, що "Самопоміч" із ним попрощалася без правових наслідків для нього, хоча його було в чому обвинуватити.

Від самого початку "Самопоміч" поєднала в собі риси волонтерської організації — наприклад, надання безкоштовної допомоги, — і журналістської редакції, оскільки їхня діяльність висвітлювалася в однойменній газеті. Це підтверджує й офіційна легенда: мовляв, громоб'єднання починалося "з однієї відеокамери, двох юристів, журналіста і телефонного оператора".

Експлуатація журналістської складової стає дедалі більш притаманною українській політиці. Це, наприклад, також властиво партії "Народний контроль" Дмитра Добродомова, одного з опонентів Садового, який активно зловживає ЗМІ й образом журналістів-розслідувачів.

Пояснення цього феномену можна знайти в соціологічних дослідженнях. Опитування фіксують зниження рівня довіри до політичних партій, тоді як громадський сектор має високі показники довіри і позитивні асоціації.

Експерт відзначає, що "Самопоміч" і досі має в назві позитивне слово "об'єднання", оскільки використання слова "партія" змінило б позитивну конотацію.

Але повернемося до політичної траєкторії "Самопомочі". Напередодні місцевих виборів 2010 року Садовий складає партквиток "Нашої України", у якій був з 2006 року. Згодом стало відомо, що він балотуватиметься від Республіканської християнської партії. Тоді на виборах членство в партії було вимогою закону. За словами Садового, РХП ідеологічно близька до принципів "Самопомочі". Основний меседж РХП тоді звучав як "християнські цінності у владу". Зараз же "Самопоміч" позиціонує себе як партія, яка "впроваджує в українську політику принципи християнської моралі та здорового глузду".

Місцеві вибори 2010 року запам'яталися протистоянням між обраним мером Андрієм Садовим і кандидатом-"свободівцем" Юрієм Михальчишиним, який посів 3-є місце. Разом з тим, більшість у Львівській міськраді (ЛМР) взяла "Свобода" (55 з 90 мандатів).

Конфлікт невдовзі вийшов на публіку. Наприклад, "Свобода" голосувала за розпуск виконавчого комітету ЛМР через незадовільні комунальні тарифи.

Садовий на свій захист пояснював, що місто не може працювати за нульового тарифу на ЖКГ, до якого входить, зокрема, і вартість вивезення сміття. Тоді він ветував рішення міськради. Тим часом це саме опозиційне до Садового скликання ЛМР рік по тому голосувало за надання в оренду ГО "Самопоміч" приміщення на вулиці Міцкевича.

Анатолій Романюк говорить, що протистояння між мером і провідною фракцією міськради Львова мало ідеологічний характер:

Одним із публічних проявів ідеологічного конфлікту стала історія з найменуванням львівського аеропорту: ВО "Свобода" активно лобіювало присвоєння йому назви "імені Степана Бандери".

Протистояння зі "Свободою" знайшло цікаве продовження напередодні місцевих виборів 2015 року, коли з'явився клон — політична партія "Самопоміч".

В інтерв'ю 24 каналу засновник партії-клона Кударенко пояснював, що намагався перейменувати партію в ПП "Україна понад усе", але з першого разу це не вдалося.

У списку Об'єднання "Самопоміч" немає жодного народного депутата Верховної Ради попередніх скликань.

Під час парламентської кампанії "Самопоміч" поділила сфери відповідальності між своїми кандидатами. Так, у список увійшли військові, представники бізнесу, медіа, громадського й IT-сектору. Строкатість списку, на додаток до свіжої крові, стала другим за важливістю критерієм для виборців.

Фінальний список презентували 9 вересня 2014 року — у нього увійшла 61 особа. У лідера Андрія Садового є особлива манера "узгодження" кандидатів: він, мовляв, пропонує суспільству оцінити список і дати відгук про запропонованих людей. Але чи справді такий підхід вплинув на формування списку — невідомо. Зрештою, у Центральній виборчій комісії зареєструвався 71 кандидат, реєстрацію 11-ти було скасовано, до балотування дійшли 49 осіб.

Топовими обличчями списку "Самопомочі" стали Ганна Гопко з коаліції громадських організацій "Реанімаційний пакет реформ", командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко, підприємець з IT-сектору Олексій Скрипник. Сам лідер партії Андрій Садовий зайняв 50-те місце у списку.

Акцент на позитивних змінах допоміг "Самопомочі" заволодіти виборцями з того самого електорального поля, що й у "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка: помилка Гриценка полягала у відмові від реклами на ТБ, чим і скористалася "Самопоміч".

У список партії потрапило 12 делегатів від тоді ще новоствореної партія "Воля" — Єгор Соболєв, Іван Мірошніченко, Ірина Суслова, Вікторія Войціцька, Павло Костенко, Андрій Немировський, Ганна Позднякова. Усі вони, крім Ганни Позднякової, пройшли в парламент. Позднякову пізніше обрали депутаткою Одеської міськради.

Зараз Соболєв займається "Рухом "Визволення" — громадсько-політичною організацією, яку нардеп зареєстрував у квітні 2017 року. Він говорить, що "Визволення" для нього є професійним інструментом для того, щоб людей заманювати в політику.

Після підписання коаліційної угоди 27 листопада 2014 року разом із "Батьківщиною", "Нарфронтом", БПП та "Радикальною партією", "Самопоміч" делегувала Олексія Павленка в Кабмін Арсенія Яценюка на посаду міністра агропромполітики, а Оксана Сироїд стала заступницею голови ВРУ. Єгор Соболєв очолив Антикорупційний комітет, Олександр Данченко — Комітет інформатизації та зв'язку, а Ганна Гопко — Комітет у закордонних справах.

Утім, таким списком "Самопоміч" протрималася не так уже й довго.

Олег Лаврик говорить, що такі кадрові втрати й очищення лав — природний процес для партії, особливо враховуючи те, що "Самопоміч" будує ідеологічну партію, яка базується на принципах дотримання правил на кшталт "бути чесним":

Через урядову катавасію, "клептократичний уряд Яценюка і руйнування парламентської демократії", "Самопоміч" відкликає міністра Павленка в січні 2016-го, а самі вимагають новий уряд і нову коаліційну угоду.

Юрій Луценко в лютому 2016 року подає постанову щодо резолюції недовіри Кабміну Арсенія Яценюка. "Самопоміч" проголосувала "за" у повному складі. Втім, голосів усе одно не вистачило.

Внаслідок парламентської нестабільності та "олігархічного перевороту" "Самопоміч" взагалі виходить з парламентської коаліції. На думку об'єднання, "в Україні відбувся цинічний урядовий переворот за участю президента, прем'єра, клептократичної частини коаліції та олігархічного блоку".

Наразі у фракцію "Самопоміч" входять 25 нардепів, із яких двоє — Тарас Пастух та Ірина Подоляк — обрані по мажоритарних округах у Тернопільській і Львівській областях відповідно.

Тарас Пастух був самовисуванцем по округу №163 (частина міста Тернопіль), за нього проголосували 37 тисяч 583 виборці (35,45%). У його програмі вказано, що він прагне повернути Україні патріотизм, відповідальність і повагу до основ української нації.

Ірина Подоляк, екс-начальниця відділу культури у Львівській міськраді, балотувалася по округу №116 (Залізничний район Львова), і за неї проголосували 47 тисяч 285 виборців (41,2%).

Представники "Самопомочі" також позиціонують себе як доброчесних нардепів, які мають високі показники роботи.

Народні депутати фракції "Самопоміч" стали ініціаторами 926 законопроектів, із яких стали законами 132 або 14,25%.

Але, звісно, високі показники продуктивності можуть не означати користь від запропонованих ініціатив.

Так, голова фракції Олег Березюк став співініціатором суперечливого законопроекту про читання молитви "Отче наш" після відкриття пленарних засідань, а також законопроекту щодо неприбуткового статусу релігійних організацій.

Семен Семенченко, №2 у списку, має лише одну законодавчу ініціативу, яка стала чинним актом. Ідеться про проведення позачергових виборів Криворізького міського голови 27 березня 2016 року.

Альона Бабак була співініціаторкою проекту постанови про визнання роботи Міністра фінансів Данилюка незадовільною та звільнення його з посади. Постанова була передана в комітети, але далі не пішла. А от червнева ініціатива Гройсмана про звільнення Данилюка знайшла широку підтримку у ВРУ. Більшість членів "Самопомочі" утрималися або були проти. Утрималась і сама нардепка.

Загалом, у "Самопомочі" справді хороші показники по роботі у Верховній Раді, але навряд чи це стане критерієм для майбутніх виборців. Про це говорять соціологічні опитування. А ще на репутацію партії значно вплинула низка курйозів, у які їм вдалося потрапити — як з доброї волі, так і за зовнішніми обставинами.

Крім принципів християнської моралі, "Самопоміч" артикулює використання "здорового глузду" і поводиться прогресивніше від багатьох інших колег у ВРУ. Але з 2014 року "Самопомочі" вдалося потрапити в кілька серйозних скандалів, які, з одного боку, стали неочікуваними для виборців, а з іншого — можуть суперечити задекларованим принципам. Одна з перших історій стосувалася суперечки з ЛГБТ-спільнотою.

Під час презентації політичної програми у вересні 2014 року в Києві від відвідувачів прозвучало питання про те, чи "Самопоміч" готова підтримувати захист ЛГБТ "через внесення ознак "сексуальна орієнтація" і "гендерна ідентичність" у перелік заборонених до дискримінації в законодавстві і чи підтримує політична сила легалізацію одностатевих партнерств".

Оксана Сироїд відповіла, що всі мають бути рівними, а Андрій Садовий натомість розповів, що їхня партія "правіша від центру" і що вони б вступили в коаліцію з "християнськими партіями".

А через рік під час голосування в листопаді 2015 року за законопроект про гармонізацію законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу п'ятеро представників "Самопомочі" утрималися (Наталія Веселова, Олег Березюк, Любомир Зубач, Тарас Пастух, Роман Семенуха). Лідер фракції Олег Березюк ухилився від коментаря.

У червні 2016 року мав відбутися Марш рівності в Києві. Голова фракції Олег Березюк прокоментував журналістам "Главкому", що подібні акції — це "дестабілізаційні рухи, які проводить ворог у країні".

Громадськість критикувала і виступ у липні 2016 року віце-спікерки Оксани Сироїд та очільника київської "Самопомочі" Сергія Гусовського в Духовному центрі "Відродження" Володимира Мунтяна. Сам лідер центру Володимир Мунтян, за інформацією ЗМІ, відомий кримінальними справами.

Релігієзнавець Ігор Козловський пояснює, що віряни таких харизматичних релігійних об'єднань, як "Відродження", піддаються більшому впливу з боку лідера:

Оксана Сироїд стосовно свого виступу написала у Фейсбуці, що використовує будь-яку нагоду для пояснення людям загрози виборів на окупованих територіях. Схожий коментар дав і Сергій Гусовський. За його словами, київська громада доволі строката, і треба спілкуватися з різними групами людей.

Утім, найбільше постраждала партія від сміттєвого колапсу, який формально почався у травні 2016 року. Тоді на Грибовицькому сміттєзвалищі загинули рятувальники, які досліджували причину виникнення пожежі. Пізніше, у 2017 році, прокуратура повідомила, що причиною було самозаймання, а не підпал, як вважалося раніше.

Оскільки у виборців є стійка асоціація "Самопоміч"-Львів-Садовий, то це не могло не вплинути і на рейтинг партії.

Кризу також посилили медійне висвітлення і політична складова "сміттєвого апокаліпсису". Майже одразу від представників ЛМР з'явилася інформація, що ситуацію хтось "підігріває".

Конфлікт вилився в політичне протистояння — спочатку на місцевому рівні з Львівською обласною радою, а потім, на думку партії, опір почали чинити з Кабміну. Згодом у конфлікт втрутився Петро Порошенко, для якого рейтинг Садового на той час був проблемою, із заявою, що на смітті роблять велику політику тоді, коли його треба прибрати.

У з'ясування ситуації вв'язалися також екс-члени фракції: Ганна Гопко і низка інших нардепів надіслали звернення Андрію Садовому щодо надання переліку інвесторів, які за останні 10 років зверталися в ЛМР з пропозиціями про інвестиції в переробку сміття.

Сама фракція в блокаді звинувачувала Адміністрацію президента. Зрештою, Оксана Сироїд, голова фракції Олег Березюк і мажоритарник Тарас Пастух на знак протесту проти блокади Львова розпочали голодування.

Однією з переваг "Самопомочі" є можливість посилювати свою медіаприсутність завдяки бізнесу лідера партії Андрія Садового.

Ще на початку його кар'єри до Садового була прихильна міська газета "Поступ" — вона активно висвітлювала діяльність молодого політика в місті ще з 1997 року. Після успішного завершення мерської кампанії "Поступ" реорганізували в "Пост-Поступ".

Садовий під час формування списку партії артикулював, що бере професіоналів з різних сфер. Представників хард-бізнесу у фракції не так вже і багато.

Серед 25 народних депутатів 10 нардепів вказали, що вони є кінцевими бенефіціарами 51 компанії. Найбільше компаній в Андрія Журжія — у нього 22 підприємства, на другому місці — Іван Мірошніченко (15 компаній).

У нардепа Журжія також найбільша сума корпоративних прав серед депутатів-списочників: він є власником майже 100% ТОВ "Група компаній Інвестиційні партнери", яке займається фінансовими і юридичними консультаціями учасників ринку. Більшість компаній Івана Мірошніченка пов'язані з аграрною сферою і юридично зареєстровані в Кіровоградській області. Сам Мірошніченко є членом Аграрного комітету.

У перелік не увійшов Ігор Діденко, оскільки він не значиться бенефіціаром, але має корпоративні права на ТОВ "Лайфстайлмедіа". У декларації за 2016 рік у нього також були корпоративні права на компанії з медійної групи "Автоцентр", але видання групи займаються темою автомобілів. Діденко входить у Транспортний комітет.

З цього можна дійти висновку, що депутати "Самопомочі" не пов'язані з великими промисловими олігархічними групами. Але при цьому в них є можливість користуватися дивідендами медійного бізнесу лідера партії.

"Самопоміч" швидко піднялася на загальнонаціональний рівень у 2014 році. Позитивна проукраїнська позиція мера Андрія Садового, громадська робота останніх років, образ у медіа-просторі, зокрема, через канали Садового — усе це стало поштовхом для подолання парламентських бар'єрів. Бажання "свіжої крові" завело в парламент 34 особи.

Але попри проактивну позицію у ВРУ, їм так і не вдалося подолати психологічний показник на рівні 10-11%. Більше того, партія зазнала кадрових втрат і репутаційних ризиків — як через "проколи" у Верховній Раді, так і на місцевому рівні, про що ЧЕСНО напише більш детально найближчим часом. Є підстави вважати, що проходження 5%-го парламентського бар'єру для партії буде успіхом.