І без того спекотне літо для українців перетворилося на ще спекотніше, коли стало відомо – президент розпускає парламент і на країну чекають нові вибори.
Реєстрація кандидатів у депутати та партій, охочих потрапити до парламенту, закінчилась тиждень тому. Нарешті на сайті ЦВК розміщені програми всіх політичних сил, що позмагаються за мандати на парламентських виборах.
Програма – це документ, який говорить найбільше про сенс перебування партії в парламенті. Адже саме там майбутні політики прописують, що вони планують зробити для своїх виборців. А ті, у свою чергу, готуються відповідально віддати голос за ту партію, погляди з якою в них найбільше співпадають.
Спецпроект "Вибори вибори" та NGO Centre UA вирішили дещо спростити роботу виборців. Для цього ми готуємо серію матеріалів із аналізом програм партій у різних сферах. Крім витягів обіцянок політиків, позиції партій коментують компетентні експерти. І перший матеріал – про те, що партії планують робити з системою влади.
Чому це важливо?
Лише парламент може змінити Конституцію, в тому числі щодо компетенції органів влади. Тільки він своїми законами регулює питання організації і діяльності органів виконавчої влади, основи державної служби, засади утворення і діяльності політичних партій та порядок проведення виборів і референдумів. Лише він призначає вибори президента та місцеві вибори.
Як виявилося, політичні партії по-різному дивляться на систему влади. Хтось хоче карати недобросовісних депутатів, хтось вважає, що їх має бути менше в Раді, інші збираються реформувати Кабмін, а в однієї політичної сили взагалі немає планів у цій галузі. Детальніше – у нашому першому матеріалі.
Що пропонують робити з парламентом?
Потенційні парламентарі у своїх програмах досить впевнено беруться реформувати парламент. Є пропозиції і щодо кількості депутатів, і щодо покарання за їхню недобросовісність. Майже всі починають із наболілого для виборців питання – зняття недоторканності. Саме вона вважається мотивацією для багатьох кандидатів-корупціонерів іти в парламент.
Зокрема, партії "Слуга народу", "Громадянська позиція", "Опозиційна платформа – За життя", "Самопоміч" декларують бажання скасувати депутатську недоторканність. "Сила і честь" пропонує скасувати її "у нинішньому вигляді". Можливо, йдеться про обмеження недоторканності, а не повне скасування.
Однак у нинішніх умовах така пропозиція має певні ризики – переконаний експерт з аналізу державної політики Роман Кобець.
"Спектр наслідків може бути широкий. Від популістичничних – начебто відсікається мотивація негідників потрапити у лави народних обранців, – до переслідування за висловлення позиції в парламенті. Очевидно, це може бути й інструментом тиску", – пояснює фахівець.
Хоч як багато політиків обіцяли скасувати недоторканність, на думку Кобця, ця історія дещо надумана. Адже, як показує досвід чинного скликання, деякі подання про зняття недоторканності були задоволені парламентом.
Тепер уявіть, що два парламентарі почубилися на телеефірі. Якщо зняти депутатську недоторканність повністю, це може накласти відбиток на важливі рішення, які ухвалює Рада, каже Кобець:
"Ми можемо собі уявити гіпотетичну ситуацію, коли для важливого голосування бракує 2-3 голосів, а 5-6 депутатів будуть затримані на загальних підставах на 48 годин. І це може дуже суттєво позначитися на долі тих чи інших рішень".
"Слуга народу" та "Опозиційна платформа – За життя" пишуть у своїх програмах про відкликання депутатів. А в "Громадянській позиції" навіть розробили систему покарання для недобросовісних парламентарів.
"Депутат буде відповідати за свої рішення. Понад 10% прогулів пленарних засідань стануть причиною позбавлення мандату. Кнопкодавство – позбавлення мандату та кримінальна справа", – зазначено в програмі партії. Подібну ідею має "Свобода". Вона пропонує позбавляти мандату народних депутатів за "кнопкодавство" та прогули.
Роман Кобець вважає таку санкцію невиправданою: "Це абсурд, тому що депутат працює не тільки в парламенті і не тільки на пленарних засіданнях. Будь-яку небажану поведінку криміналізувати? Це найпримітивніший варіант із неприємними явищами. Покарання має бути адекватним проступку. Людина не прийшла на роботу – її за це саджають? Те ж саме щодо кнопкодавства. Депутат має голосувати особисто не з точки зору того, хто тисне на кнопку, а з точки зору свободи від примусу з боку його фракції".
Майже всі політичні сили пропонують зменшити кількість нардепів у Верховній Раді. На думку радикалів, українцям вистачить 250 депутатів, "Самопоміч" пропонує 300. "Опозиційний блок" взагалі обіцяє переформатувати парламент і зробити його двопалатним. "Верхня палата формується із 35 депутатів від регіонів, по одному від 1 млн виборців; Нижня палата – із 150 депутатів", – пише партія у своїй програмі.
Натомість фахівці переконують, що скорочення чисельності парламенту насправді є безпідставним.
"Скорочення абсолютно не відповідає міжнародним стандартам, тому що є середня кількість виборців, яку має представляти депутат. У нас, відштовхуючись від 50-мільйонного населення, було визначено 450 депутатів. Якщо ми будемо скорочувати кількість депутатів, то ми будемо виходити за ці міжнародні стандарти", – пояснює експерт із виборчої реформи Олександр Бурмагін.
Щоб перерахувати кількість депутатів, потрібно принаймні розуміти, скільки громадян живе в Україні. Востаннє перепис населення проводився 18 років тому, наступний – поки не запланований.
У партії "Слуга народу" продовжують гнути лінію відкритості та обіцяють створити "механізм народного вето на щойно ухвалені закони". І така практика дійсно є в деяких країнах. Однак експерт з аналізу політики Роман Кобець застерігає:
"Це досить небезпечна річ. Народ не може розібратися в нюансах. Народ не може обговорювати обмеження, ризики, негативні наслідки, голосувати виважено і зважити дуже багато різних міркувань, можливих наслідків. Народ голосує на емоціях. Тому прийняття рішень або емоційне, або раціональне. Якщо ви хочете раціональних рішень, то краще, нехай це робить парламент".
У програмі "Голосу" про вищезазначені речі не йдеться, але на уточнення аналітиків NGO Centre UA у партії повідомили: скасування недоторканності, запровадження процедури імпічменту та скорочення кількості депутатів підтримують.
Що планують робити з президентом?
Майбутні депутати, звісно, написали в програмі й про те, що робитимуть із президентом. "Сила і честь" та "Свобода" готові попрацювати над законом про імпічмент. У Смешка навіть наголошують про суперечність повноважень президента і глави уряду.
Тому в їхній програмі написано: "Повноваження президента повинні бути обмежені і поставлені під нагляд парламенту із законодавчо визначеною прозорою процедурою його імпічменту".
Натомість "Самопоміч" вважає за краще ухвалити закон "Про президента". У проекті документу партія уточнює повноваження президента та пропонує підстави й процедуру для імпічменту. Треба сказати, що в українському законодавстві досі немає прописаного механізму, як усунути президента від влади.
"Опозиційна платформа – За життя" та "Свобода" ж переконані – необхідно скасувати недоторканність президента.
"Імунітет президента закріплений на рівні Конституції України і зняття з посади президента можливе лише в порядку імпічменту, – заперечує цим партіям експертка з конституційного права Юлія Кириченко. – Така пропозиція, в принципі, передбачає конституційні зміни. Але держава захищає інститут глави держави, оскільки тут знову таки буде наступ на легітимні органи влади".
Експертка переконана – зміни можливі тільки якщо прописати в Конституції процедуру імпічменту. "Можна говорити лише про внесення змін до статті 111. І не скасування недоторканності, а, наприклад, рух в бік реалістичного усунення президента в порядку імпічменту. Пропозиція просто скасувати недоторканність є по факту злочинною, що підриває суверенітет", – запевняє Кириченко.
На додачу до всього "Опозиційна платформа – За життя" обіцяє: "На референдумах народ зможе висловлювати недовіру президенту, Кабміну та Верховній Раді і таким чином відправляти їх у відставку; приймати рішення про відставку керівників місцевих органів влади".
Як із виконавчою владою?
Якщо до парламенту в потенційних нардепів чимало зауважень, то з виконавчою владою все простіше – вони просто пропонують щось зменшити або звузити. Наприклад, деякі політичні сили планують скоротити кількість органів виконавчої влади.
Зокрема, "Слуга народу" хоче провести "аудит державних функцій і, відповідно, скорочення держорганів". Їх підтримує і партія Вакарчука "Голос".
У "Радикальної партії" ідея дещо відрізняється – політики пропонують скоротити кількість міністерств до десяти. Однак яких саме – у програмі не пишуть, як і не обґрунтовують, чому саме до такої кількості.
Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук зазначає – насправді партії мали би інакше розставити акценти. Бо скоротити кількість виконавчих органів замало, та й такі заяви звучать дещо популістично.
"Треба розуміти, що коли дуже мало міністерств, то на одного члена уряду припадає дуже багато сфер відповідальності, тому багато питань просто не будуть покриватися. Важливішим є не скорочення міністерств, а і перезапуск, і продовження реформи міністерств у частині того, щоб вони займалися виключно або насамперед формуванням політики, а не поточними адміністративними функціями. Потрібно було би продовжити реформу, розпочату теперішнім урядом, коли утворюються директорати при міністерствах, і вони повинні займатися стратегічними питаннями і питаннями політики", – пояснює експерт.
До того ж, за словами фахівця, аудит, як правило, показує зовсім протилежні результати. І несподівано може виявитися, що наявні міністерства насправді не покривають усі необхідні функції. Разом із тим, Тимощук запевняє – деякі відомства себе не виправдовують і їх справді можна ліквідувати.
"Самопоміч" не планує реформувати Кабмін, натомість пропонує зміни на місцях. Зокрема, у партії обіцяють внести зміни до Конституції, які ліквідують обласні та районні державні адміністрації.
Фахівець каже – потрібно не просто ліквідовувати, а натомість створювати нове.
"Правильніше говорити не про ліквідацію обласних районних адміністрацій. Коли ми говоримо про обласні адміністрації про зміну їхніх функцій, тобто там має з'явитися функція державного контролю та нагляду за законністю в діях органів місцевого самоврядування. До цього часу в нас цього практично немає, – зазначає Тимощук. – Якщо ми говоримо про районний рівень, то справедливіше говорити не про ліквідацію районних адміністрацій як таких, а про зміну районного рівня. Кількість районних адміністрацій має бути зменшена в рази, десь четверта частина – біля 100-120".
Як щодо адміністративних послуг?
У чому партії одностайні, то це в реформуванні адміністративних послуг. Трендом передвиборчого сезону є обіцянки надавати адміністративні послуги онлайн. У "Слузі народу", не зраджуючи обіцянкам Зеленського, запевняють – переведуть максимальну кількість державних послуг у режим онлайн.
"Європейська солідарність" із такою позицією погоджується. У політсилі колишнього президента планують "зведення до мінімуму і спрощення адміністративних процедур, зокрема, через впровадження цифрових технологій, можливість вирішити щонайбільше питань онлайн".
Підтримуючи цю позицію, "Голос" заявляє: "Наша ціль – громадянин не стикається з чиновником, а держава через сучасні електронні інструменти надає якісні державні послуги людям і бізнесу", а Українська стратегія Гройсмана від себе додає, що забезпечить "розвиток електронного врядування та доступність державних послуг".
До електронізації адмінпослуг схильні і в "Самопомочі". Більше того – тамтешні політики вважають, що такі зміни допоможуть усунути ґрунт для корупції.
Натомість "Свобода" вирішила, що проблема не в тому, як надавати адміністративні послуги, а в тому, хто їх надає. Тому обіцяє запровадити обов'язкову перевірку держслужбовців, кандидатів на виборні посади за допомогою "детектора брехні".
І про вибори
Без обіцянок впровадити виборчу реформу не обійшлося і на цих виборах. "Слуга Народу", "Опозиційна платформа – За життя", "Свобода", "Самопоміч" обіцяють запровадити вибори народних депутатів на пропорційній основі за відкритими списками.
"Голос", "Європейська солідарність" і "Громадянська позиція" уточнили, що також підтримують зміну виборчого законодавства. Така обіцянка мала місце і в попередній програмі БПП, і в програмі Петра Порошенка. Більше того – чинний парламент закріпив її у Коаліційній угоді.
Ще більше виборів пропонує запровадити "Опозиційна платформа – За життя". Партія декларує, що "люди отримають право на прямих виборах обрати керівників регіональної влади", іншими словами – голів обласних та районних держадміністрацій.
Така пропозиція мало не суперечить політиці децентралізації, яку зараз активно впроваджує Україна. А із втіленням цієї реформи обирати голів ОДА не буде потреби – запевняє Олександр Бурмагін.
"Тут велике питання взагалі, наскільки ці адміністрації будуть потрібними, враховуючи реформу децентралізації, передання повноважень органам місцевого самоврядування. Як на мене, то цим адміністраціям мають залишитися якісь технічні функції. Можливо, це має бути якийсь невеличкий офіс з якимись статистичними, аналітичними функціями. Можливо, забезпечити комунікації офісу президента з регіонами", – каже експерт.
"Опозиційний блок", який відстоює у своїй програмі двопалатний парламент, хоче обирати за відкритими списками нижню палату. Верхня ж, на думку авторів програми, має обиратися в регіонах з розрахунку 1 представник на мільйон виборців.
Експерти реагують на таку позицію критикою. В України немає підстав для двопалатного парламенту – пояснює Олександр Бурмагін.
"Не знаю, наскільки це продовження політики країни-агресора, але будь-який юрист з 1 чи 2 курсу знає, що двопалатний парламент – це синонім федерального устрою країни. Тобто коли є окремі землі, області, регіони з достатньо великою частиною повноважень, об'єднані в одну велику країну. І тоді представники цих суб'єктів у верхній палаті мають великі повноваження – від одного суб'єкта по декілька представників. Враховуючи те, що Україна – це унітарна держава, то сенсу в двопалатному парламенті немає", – переконує фахівець.
Більше того, двопалатний парламент в Україні буде контрпродуктивним – запевняє Роман Кобець. Враховуючи, що кожна палата повинна розглядати законопроект і матиме право вето, це значно загальмує роботу Верховної Ради.
Як бути з референдумами?
Поки тема референдумів гуде в інформаційному полі, кілька партій теж згадали про це у своїх програмах.
"Слуга народу" обіцяє запровадити "Механізми впливу громадян на рішення влади через референдум". Політична сила Смешка "Сила і честь" планує ухвалити закон "Про всеукраїнський і місцеві референдуми".
Найглибше копнули в "Опозиційній платформі – За життя". У політсилі Медведчука хочуть ухвалити закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою". Зокрема, на цих референдумах народ зможе висловити недовіру президенту, Кабміну та Верховній Раді і як наслідок – відправляти їх у відставку. Те ж саме стосується місцевих органів влади.
Однак така пропозиція повністю підриває представницьку демократію.
"Це питання в конституційності. Відкликати через референдуми вказані органи неможливо, тому що пряма демократія не є вищою за представницьку, а функціонує відповідно до Конституції разом. Якщо в Конституції України передбачені випадки, коли ми вибираємо ці органи, зокрема парламент, передбачені випадки, коли можуть бути достроково припинені повноваження, зокрема, що відбулося зараз, то ми не можемо підміняти ті положення представницької демократії прямою демократією і дозволити на референдумі відкликання", – пояснює Юлія Кириченко.
Партія "Батьківщина" йде на вибори з програмою, в якій немає жодної ідеї щодо зазначених вище галузей.
Українські партії йдуть на позачергові вибори з програмами, щедро наповненими обіцянками змінити систему влади. Багато політсил декларують популярні речі – імпічмент, скасування недоторканності та відкликання депутатів. Частина політсил пропонує скоротити кількість органів виконавчої влади.
Зрозуміло, що партії проголошують те, що від них хочуть чути виборці. Проте ці речі часто є більше популістичними і не нагальними. Частина з них, як наприклад, двопалатний парламент, який відстоює "Опозиційний блок", узагалі не має для України сенсу.
Разом із тим, "Опозиційна платформа – За життя" у своїй програмі пропонує втілити в життя ідеї, які потребують змін до Конституції, а їхня реалізація може призвести до колапсу і без того слабкої системи балансу української влади. Зокрема, йдеться про референдум щодо довіри вищим ешелонам влади, зняття недоторканності з президента та виборність керівників місцевої виконавчої влади.
Найбільш згуртованими політичні партії виявилися у питанні реформування адмінпослуг. Більшість із них прагнуть зробити максимум державних сервісів електронними. І, варто зазначити, це справді сучасна і корисна ідея.
