Чим запам'яталась Юлія Тимошенко як народний депутат?

Надія Суха
Понеділок, 11 лютого 2019, 10:00

22 роки тому в українській політиці з'явилася Юлія Тимошенко. Найвідоміша жінка–політик в Україні, визнана в 2005 році, згідно з рейтингом Forbes, однією з найвпливовіших на планеті, примудряється бути на плаву і в топі політичного життя України протягом усіх цих років.

Вона – одна з основних претендентів на президентське крісло у цьогорічній виборчій гонці, чинний нардеп, позаду в якої два прем'єрства і  кримінальні переслідування.

За свою політичну кар'єру Тимошенко пропустила лише одне скликання парламенту з цілком об'єктивних причин. У 2012 році колишня прем'єрка перебувала у Качанівській колонії. Але усі попередні рази вона потрапляла до Ради з високими показниками довіри та гармонійно влилася в український парламент вже після Майдану.

У рамках серії матеріалів про кандидатів, які мають за плечима депутатське минуле, спецпроект "Вибори вибори" взявся розповісти про Юлію Володимирівну Тимошенко в образі нардепа.

За основу беремо 5 показників: "Політичні траєкторії", "Посади та сфери інтересів", "Депутатські запити", "Законотворчість", "Відвідування та голосування" і "Кнопкодавство".

На жаль, ми не можемо дослідити, які запити та закони писала Тимошенко у другому та третьому скликанні, як і проаналізувати відвідуваність парламенту. Таких даних немає на сайті Ради. Інформація доступна лише з 2002 року.

Натомість ми можемо дослідити, хто були союзниками та недругами Юлії Володимирівни протягом всього стрімкого розвитку її політичної кар'єри.

З ким товаришувала Тимошенко? Які законопроекти та запити реєструвала у парламенті? Як голосувала за реформаторські закони? Читайте в нашому матеріалі.

Політичні траєкторії

Нещодавно генпрокурор Юрій Луценко назвав Юлію Тимошенко "кулею, що летить за тільки їй відомою траєкторією". Втім, якщо говорити про політичні траєкторії, а за мірило брати вірність партії, то Тимошенко – одна з найпослідовніших політиків, бо вірна передусім сама собі.

Її перший прихід у парламент припав на друге скликання в 1997 році. Тимошенко потрапила до Верховної Ради як безпартійна на довиборах на одному з округів по Кіровоградщині. До отримання мандату майбутня депутатка очолювала компанію "Єдині енергетичні системи України" – тогочасного монополіста на ринку газу в державі.

ЄЕСУ утворилася на базі корпорації "Український бензин", яку Тимошенко з чоловіком створили кількома роками раніше. "Хрещеним батьком" цієї трансформації вважався одіозний екс–прем'єр Павло Лазаренко. Попри близькі стосунки з Лазаренком, за першого приходу в Раду Тимошенко увійшла не до його фракції "Єдність", а до прокучмівського "Конституційного центру".

Наступного скликання Тимошенко отримала мандат як безпартійна самовисуванка. Але на той момент вона вже була заступницею голови партії Лазаренка "Всеукраїнське об'єднання "Громада" і паралельно йшла шостою у списку партії на вибори (тоді виборчі правила таке дозволяли).

 

Дружба з Лазаренком перервалася після корупційного скандалу. Його звинуватили у відмиванні незаконно отриманих коштів та переведенні їх на закордонні рахунки. У 1999-му році Лазаренко був затриманий у США і після тривалого судового процесу отримав 97 місяців тюрми.  

Після втечі політика, Тимошенко намагалася відмежуватися від союзу з ним та робила все, аби її перестали асоціювати з корупціонером. У тому ж таки 1999-му Юлія Володимирівна створює політичний бренд "Батьківщина", одноіменну партію та фракцію у парламенті, яку згодом очолює.

 

Після того, як Генпрокуратура зацікавилась нею у зв'язку зі справою Лазаренка, Тимошенко разом із Олександром Морозом, Тарасом Чорноволом, Анатолієм Матвієнком та іншими політиками ініціювала "Форум національного порятунку".

До форуму також увійшли низка політичних сил, на базі яких пізніше створили "Блок Юлії Тимошенко". Крім "Батьківщини" туди потрапили партія "Реформи і порядок", партія "Собор" та Українська соціал–демократична партія.

До Ради наступних скликань – 2002, 2006 та 2007 року – Тимошенко балотувалася  першим номером у списку "БЮТ".

У 2008 році Тимошенко обіймала посаду прем'єра та одночасно мала значний вплив на роботу в парламенті. До слова, за каденцію Тимошенко парламент ухвалив 79 законопроектів, внесених Кабміном.

Тоді коаліцію в Раді становили демократичні сили БЮТ та блоку "Наша Україна - Народна Самооборона", під вивіскою якої на вибори йшли соратники президента Віктора Ющенка. Але через боротьбу за владу та політичний вплив між Ющенком та Тимошенко назріла криза.

Згодом Арсеній Яценюк, який тоді очолював фракцію НУНС, заявив про вихід із коаліції. І хоча згодом політичні сили знову об'єдналися, велися перемовини про формування коаліції і між БЮТом та Партією регіонів.

Уже після втечі екс-президента Януковича в 2014 році, у його резиденції в Межигір'ї знайшли документ – своєрідну угоду про утворення так званої "широкої коаліції". Це фактично задокументоване свідчення їхнього союзу. Документ декларує, що сторони фактично хотіли поділити владу до 2029 року. Однак у стосунках політиків щось пішло не так.

 

Вибори 2012 року пройшли повз Тимошенко – на той момент вона перебувала в тюрмі. Водночас вона мала потужний тил у вигляді об'єднаної опозиції "Батьківщина". На той час участь у перегонах виборчих блоків була заборонена, і це спонукало опозиційних політиків об'єднатися. Першим у виборчому списку йшов лідер "Фронту змін" Арсеній Яценюк.

 

У чинний парламент в 2014 році Тимошенко потрапила як лідерка "Батьківщини", поступившись першим номером у списку партії лише Надії Савченко, яку зараз звинувачують у підготовці теракту.

Посади та сфери інтересів

За понад 20 років в українській політиці Тимошенко найбільше запам'яталась як прем'єр-міністр. Але це не єдина урядова посада Тимошенко.

 

Вперше вона потрапила до Кабміну у грудні 1999 року, ставши віце–прем'єром з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Ющенка. На цій посаді Юлія Володимирівна  протрималася рік.

На порозі 2000-го року Генпрокуратура відкрила проти Тимошенко кримінальні провадження, звинувативши у несплаті податків компанію ЄЕСУ. У результаті – тодішній президент Кучма відправив Тимошенко у відставку.

Роль прем'єр-міністра Юлія Володимирівна приміряла двічі. І обидва рази – за президентства Віктора Ющенка. Спершу вона очолила "помаранчевий уряд". За її кандидатуру в парламенті проголосувала рекордна кількість нардепів – аж 373.

Другий уряд вона очолила у 2007-му році. За неї проголосувала коаліція, утворена БЮТ та НУНС.

За часи свого депутатства Тимошенко змінювала посади та приналежність до комітетів. Під час двох перших скликань її, очевидно, цікавили фінансові питання. Так, за своєї першої каденції вона була членом комітету з питань фінансів і банківської діяльності, а в період другої очолила бюджетний комітет.

Згодом Тимошенко два скликання поспіль була членом комітету з питань правової політики. В оновленому після Майдану парламенті Тимошенко спершу почала як член євроінтеграційного комітету, але згодом зацікавилася правами людини та нацменшин.

Депутатські запити

Тимошенко писала депутатські запити лише в період четвертого та чинного скликань. Зокрема, у 2002-2006 роках депутатка написала аж 149 депутатських запитів, більшість з яких – генеральному прокурору. Друге місце за кількістю звернень від Юлії Володимирівни поділили Кабмін та керівники різних відомств.

 

Найбільше запитів Тимошенко писала з приводу порушення прав працівників підприємств, порушення прав громадян правоохоронними органами. Із запитів до Кабміну видно, Юлія Володимирівна у 2004 році цікавилася тарифними питаннями, зокрема направляючи запит щодо перерахунку тарифних ставок у зв'язку з ростом мінімальної зарплати.

У цьому ж році депутатським запитом Тимошенко спонукала прем'єра Януковича повернути колишнім вкладникам радянського Ощадбанку втрачені гроші. Однак втілити цю ідею змогла лише в період свого прем'єрства. В Україні цю історію традиційно називають "Юліна тисяча". У 2008-му році Тимошенко зобов'язалась виплатити колишнім вкладникам радянського Ощадбанку по тисячі гривень. Рахункова палата оцінила збитки від цих виплат у 5 мільярдів гривень.

Також у 2004 році Тимошенко та народний депутат Юрій Костенко просили тодішнього міністра юстиції Олександра Лавриновича та Генпрокуратуру заборонити Соціал-демократичну партію України (об'єднану) Віктора Медведчука, який тоді асоціювався з "темниками" у ЗМІ та пресингом політичних опонентів влади.

За чинного скликання Тимошенко подала всього 16 запитів. Найбільше – до керівників міністерств.

 

Зокрема, Тимошенко турбували питання управління Єдиною газотранспортною системою України і кредитування "Нафтогазу". Також вона направляла запити до очільників силових відомств стосовно протиправних дій щодо членів партії "Батьківщина" в регіонах. Перший стосувався розслідування у справі вбитого сепаратистами депутата міської ради Соледара Івана Різниченка.

У другому Тимошенко прямо звинувачує нардепа від БПП Костянтина Усова у замовленні замаху на вбивство депутата від "Батьківщини" у Кривому Розі. З приводу цієї ситуації Усов обіцяв подати до суду позов про захист честі та гідності на депутата Кожем'якіна, що звинуватив його на погоджувальній Раді.

Законотворчість

Рекордну кількість законопроектів Тимошенко подала у чинному скликанні – всього 159 (у цю цифру входять і проекти постанов). З них 31 набули чинності.

У 4-му скликанні (2002-2006 роки) Тимошенко зареєструвала 44 проекти законів та постанов, з яких 10 стали законами. Тоді Тимошенко цікавили здебільшого регламентні, фінансові питання, а також сфера соціальних гарантій.

В одній із постанов Тимошенко разом із кількома іншими депутатами, серед яких були Петро Симоненко та Валерій Пустовойтенко наполягали на створенні тимчасової комісії, яка мала встановлювати факти закордонного втручання в українські вибори через організації, що фінансуються на гранти. Цікаво, що сама Тимошенко за постанову не голосувала, а до складу ТСК увійшов її близький товариш Олександр Турчинов.

Трохи менше – 41 документ – Тимошенко зареєструвала наступного скликання. 6 із них стали чинними актами. Тоді її цікавили бюджетні, тарифні, юридичні та економічні питання.

У 6-му скликанні (з 2007 року) Тимошенко мала дуже мало часу на законотворчість, однак усе ж встигла зареєструвати 3 законопроекти. Зокрема, намагалася законодавчо закріпити поняття та засади роботи парламентської опозиції, що розпочала ще минулого скликання, та скасувати строкову службу. Останнім був проект постанови на затвердження міністрів її уряду, який парламент ухвалив.

Чинне скликання було для Тимошенко дуже плідним на законопроекти. Більшість із них стосується економічних, бюджетних та дипломатичних питань. Наприклад, вона пропонувала внести зміни до закону про фінансове оздоровлення Південмашу, а саме відстрочити борги перед державою та навантажити завод державним замовленням.

Треба сказати, що більшість ухвалених нормативних актів цієї каденції Тимошенко писала у співавторстві з іншими нардепами, причому не завжди із фракції "Батьківщина". Наприклад, більшість депутатів, які зініціювали позбавлення Януковича звання президента України, є "радикалами". Останнім проектом постанови Тимошенко є звернення до Кабміну щодо звільнення очільника "Укрпошти" Ігоря Смілянського.

Відвідування та голосування

Найкращим критерієм відвідуваності народним депутатом парламенту є його участь у голосуваннях. Пояснення просте – аби засвідчити свою присутність, депутат може зареєструватися письмово або за допомогою електронної системи.

Але електронна реєстрація свідчить лише про те, що картка депутата перебуває у слоті, а його самого на робочому місці може не бути. Разом із тим, народні обранці періодично забувають реєструватися письмово. Тому найкращим показником роботи парламентарів є їхня фіксована участь у засіданнях.

За даними Громадського руху ЧЕСНО, з 2002 по 2006 рік Тимошенко мала взяти участь у 9006 голосуваннях. Натомість більше половини з них вона пропустила.

 

У 5-му скликанні (2006 рік) із 2821 голосувань Тимошенко формально не відвідала 971. Але водночас не проголосувала ще у 1076 голосуваннях. Таким чином депутатка не взяла участь у понад 73% голосуваннях за всю каденцію.

Під час наступного скликання – з 2007 року – Тимошенко вдруге обрали прем'єром. Тож на те, щоб проявити себе як депутат, вона мала всього кілька тижнів. Із 60 голосувань вона проігнорувала всього 8, а це – 13%.

У чинному скликанні Тимошенко закріпила за собою звання прогульниці: із 15718 голосувань вона взяла участь лише у 4063. Таким чином, станом на сьогоднішній день, Тимошенко пропустила 74% голосувань.

Тож у своїх прогулах Тимошенко цілком послідовна. Цікаво, що вона примудряється пропускати голосування навіть тоді, коли формально присутня у парламенті.

Зовсім нещодавно депутатка засвітилася в одній майже містичній історії. Картка лідерки "Батьківщини" голосувала за перехід парафій у день, коли самої Тимошенко в сесійній залі не було.

"Я вчора особисто її не бачив, але колеги кажуть, що вона була. Вона десь тут присутня... у кабінеті фракції", – пояснив конфуз "батьківщинівець" Вадим Івченко. Хоча на відео, знятому в той день, видно, що, найімовірніше, голосувала замість Тимошенко її колега по фракції Олександра Кужель.

 

Також ми вирішили пригадати, як Тимошенко голосувала за реформаторські законопроекти цього скликання.

Наприклад, Тимошенко підтримала закон "Про освіту" та публічні закупівлі. Проголосувала депутатка і за антикорупційний суд. На голосуванні у першому читанні за новий Виборчий кодекс Тимошенко не було.

Разом із тим у цій каденції Юлія Володимирівна виступає ярою противницею медичної реформи. "Нам усім необхідно об'єднатися і не допустити ухвалення цієї реформи охорони здоров'я, бо можемо половини населення недорахуватися! Ця "реформа" – це геноцид української нації!", –  говорила лідерка "Батьківщини" на одному з ефірів на телеканалі NewsOne.

Так само вперто Тимошенко протистоїть і відкритому ринку землі. Хоча у 2008 році, обіймаючи посаду прем'єра, вона сама пропонувала досить ліберальний законопроект "Про ринок земель".

Наприкінці минулого року нардепи від БПП дорікнули Тимошенко, мовляв, вона системно не голосує за законопроекти проти країни-агресора. Це сталося 6 грудня після голосування за розрив дипломатичних відносин із Росією.

"20 вересня 2016 року – Постанова про невизнання виборів до Державної думи Росії – офіційно Юлія Тимошенко відсутня, однак у першій половині дня була в залі. 6 жовтня 2017 року – Проект "Закону про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" у першому читанні – Тимошенко не голосувала. 18 січня 2018 року – Закон про деокупацію Донбасу і визнання Росію агресором та окупантом – Тимошенко не голосувала. 12 липня 2018 року – голосування по збитому літаку МН 17 – Юлія Тимошенко відсутня. Сьогодні, припинення Договору з Росією – відсутня", – заявили в БПП.

Натомість у "Батьківщині" пояснили: Тимошенко в той час була в закордонному відрядженні і просить спікера парламенту врахувати її голос "за". Однак офіційно вона продовжує бути відсутньою під час засідання.

 


Кнопкодавство

Кнопкодави – депутати, які голосують не лише за себе, а й за колег. Неособисте голосування – пряме порушення Конституції України. Утім, це не зупиняє деяких нардепів голосувати не лише за себе, а й за інших депутатів.

Моніторинг Руху ЧЕСНО Юлію Тимошенко не спіймав на кнопкодавстві жодного разу за 8-е скликання.  

Висновки

Найефективнішими скликаннями у житті Тимошенко, очевидно, були четверте та чинне. Вона реєструвала найбільше законопроектів та писала найбільше депутатських запитів.

З одного боку Юлії Володимирівні в інші роки заважали її урядові посади. З іншого – її політична кар'єра стрімко розвивалась на фоні революцій у країні.

На відміну від Петра Порошенка, Тимошенко практично не змінювала табори. Вдалий старт із Лазаренком закінчився для неї сумно. Але Тимошенко вдалося швидко реабілітуватися і вийти на політичну арену з новим брендом, що існує й досі.

У чинному парламенті Тимошенко не кнопкодавила, але пропустила чимало засідань. Тож у 8-му скликанні вона закріпила за собою статус прогульниці.

Реформаторські законопроекти Тимошенко підтримує вибірково, а її протидія медреформі та ринку землі у публічній площині виглядає досить потужною.

Днями Тимошенко заявила про сумніви щодо своєї подальшої участі в парламентських виборах. "Битися головою об бетонну стіну безкінечно вже якось не симпатично", – пожартувала Юлія Володимирівна. Чи означає це її впевненість у перемозі на президентських виборах? Подивимося.

А тим часом ми продовжуємо аналізувати депутатство кандидатів на пост президента. Наш наступний герой – лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко.

Олександра Безсмертна з морської піхоти: Воїн статі не має – ти або воюєш, захищаєш або ні
Андрій Магера: Якби не існувало депутатського імунітету, у нас не відбувся б ані Майдан 2004 року, ані Євромайдан
Заборонити не можна попередити. Як боротися з кнопкодавами та прогульниками
"Хамерман знищує віруси": Ми практично відбили собі право виступати в мереживних трусах (uncensored)
Усі публікації