Хроніки виборчого трешу: як технічні кандидати допомагають реальним

Надія Суха
П'ятниця, 10 серпня 2018, 14:17

Дарт Вейдер. Степан Чубакка. Супер Маріо. Правдамен.

Ні, це не герої художніх фільмів, ігор та коміксів. В Україні ці персонажі – учасники регулярної саги під назвою "вибори".

Для багатьох вони здаються єдиною позитивною нотою в брудних передвиборчих гонках. Поки інші мажоритарні кандидати намагаються всіляко "засіяти" округ, фейкові персонажі навіть не силкуються завоювати довіру виборців. Але самою своєю появою вони перетворюють виборчий процес на фарс.

Як би весело це не виглядало, скільки б потішних роликів та яскравих селфі не з'являлося в соціальних мережах, екстравагантні персонажі йдуть на вибори не просто так. Своєю появою у виборчому бюлетені вони, як правило, завдячують комусь зі своїх конкурентів.

Такі кандидати називаються технічними. У виборчих перегонах вони використовуються як для підсилення замовника, так і для нейтралізації його конкурентів. На противагу підкупу виборців – цей інструмент є абсолютно законним. Адже кожна людина в Україні, навіть, якщо її звати Імператор Палпатін, може реалізовувати своє право бути обраним. І це саме той випадок, коли зловживання правами стає ефективною маніпуляцією.

Поруч із, здавалося б, комічними персонажами, реальні кандидати використовують й інших малозначущих висуванців. Як правило, вони мають однакове з їх конкурентами ім’я. У цьому випадку політики ставлять на неуважність свого виборця.

Спецпроект "Вибори вибори" не міг обійти увагою технічних кандидатів, які досить вдало використовуються українськими політиками в останні кілька років. Ця маніпуляція кочує від одних виборів до інших. Найчастіше вона використовується на мажоритарних округах, але подекуди "технічні партії" з’являються і за списками.

Ми дослідили, як реальні кандидати-мажоритарники використовують своїх технічних друзів, аби отримати своє місце під куполом, та пригадали їхні найяскравіші кампанії.

 

Технічні шкідники

"Технічні кандидати – це зазвичай ті кандидати, які реєструються, ходять на виборчу гонку, однак їхньою метою не є перемога", – пояснює політтехнолог Петро Охотін.

В Україні така практика присутня практично на кожних виборах. Люди, які не зацікавлені в перемозі, беруть участь у передвиборчих змаганнях із цілком конкретною метою.

Перша і найпримітивніша маніпуляція, пов'язана з технічними кандидатами, спрямована на відбиття голосів у конкурентів. Зазвичай технічні кандидати "пасуться" на полі основного конкурента свого замовника, таким чином відбираючи в нього цільову аудиторію, або просто розпорошують увагу виборця.

"Якщо я знаю, що вас підтримує молодь. Я можу запросити свого технічного кандидата, який буде працювати з молоддю", – пояснює одеський політтехнолог Ярослав Католик.

Добре працюють у цьому напрямку кандидати-двійники. Ви точно зустрічалися з ними, якщо вам здавалося, ніби в бюлетені двічі згадана одна людина. Насправді все дуже просто – конкуренти фаворита гонки знаходять людину, яка має однакові з кандидатом прізвище та ім'я, в ідеалі – ще й по батькові, і переконує його взяти участь у виборах.

"Такі кандидати здатні відтягти близько 3% реальних голосів, – пояснює політтехнолог Петро Охотін. – Орієнтуються на те, що виборець банально помилиться в бюлетені, поставить галочку не там і таким чином кандидат втратить частину голосів. На деяких округах навіть різниця в 100–200 голосів робить перемогу".

"Двійники" були популярні на виборах у 2012 році. Чимало таких персонажів активісти тоді фіксували в багатьох областях України. Лише в Києві громадянська мережа ОПОРА зафіксувала три пари кандидатів з однаковими прізвищами.

На неуважності хотіли зіграти й конкуренти Геннадія Корбана на довиборах у Раду в 2015 році. У списку кандидатів двійників "укропівця" не було. Зате були Геннадій Карбан та Галина Корпан. Обоє подали свої кандидатури в один день – 30 червня, мали сумнівні програми та не зняли свої кандидатури.

Довибри на 205-му окрузі у Чернігові взагалі були насичені технічними кандидатами. Тоді було зареєстровано 127 охочих потрапити в парламент, щоправда, 36 потім зняли свої кандидатури.

Читайте також
Хроніки виборчого трешу: як гроші та гречка до Ради доводять
Друга причина, чому політики вдаються до технічних кандидатів, полягає у можливості завести своїх людей у виборчі комісії.

"Вводять кандидатів для того, щоб набрати собі більше спостерігачів і за жеребкуванням спробувати ввести більше членів комісії", – пояснює член Окружної виборчої комісії Наталія Чиджавадзе.

Зрозуміло, що технічні члени комісій працюють на цілком реального кандидата. Таким чином, вони можуть самі маніпулювати рішеннями комісії або не допустити маніпуляцій з боку опонента. Технічні члени комісій зазвичай непрофесійні.

"Оскільки ці технічні кандидати нічого з себе не представляють, вони не можуть мати команду та підготовлених людей, які потрапляють у комісію. Іноді складно буває працювати членам комісії дільничої, а потім – і окружній, щоб взагалі розшукати представників від цих кандидатів",  скаржиться Чиджавадзе.

Оскільки технічні кандидати, як правило, не мають міцної команди, вони навіть не висувають своїх представників на окремі дільниці. Пошуком цих людей комісії доводиться займатися самостійно.

У епатажних кандидатів так само можуть бути епатажні представники. З метою відволікти увагу спостерігачів та комісії від роботи на дільницях, вони шукають можливості дестабілізувати ситуацію.

"Я зіштовхнулась з таким, коли була секретарем. Було завдання в технічного кандидата, щоб від його імені постійно подавались якісь висмоктані з пальця заяви, позови. Вони не мали юридичної перспективи, але дуже сильно відволікали увагу та дестабілізували роботу комісії", – пригадує Чиджавадзе.

Третій інструмент в руках технічних кандидатів – легалізований чорний піар. Адже кожен кандидат, вступивши у виборчі перегони, може користуватися своїми правами на політичну агітацію, яка нерідко перетворюється на поливання брудом конкурентів.

"Кандидат подає документи і веде свою кампанію. Як правило, вона спрямована проти фаворитів гонки, включає розповсюдження інформації про людину або організацію різних провокацій", – зазначає Петро Охотін.

В Україні технічні кандидати добре працюють на ще одну мету. Вони перетворюють вибори на абсурдне космічне видовище, переодягаючись у різноманітні костюми та влаштовуючи шоу. Це нівелює саму ідею виборів та переконує виборців у несерйозності процесу.

"Це абсолютно цинічна технологія, яка використовується, щоб розпорошити увагу. У результаті люди несерйозно сприймають своє право голосувати", – пояснює одеська активістка Анастасія Матвієнко.

Костюмовані герої, крім усього іншого, відволікають увагу правоохоронців. Створюючи шум навколо себе, вони привертають увагу активістів, журналістів і поліції. А в цей час у маленькому дворі в іншому кінці міста цілком реальний кандидат може успішно роздавати виборцям цілком реальну гречку та гроші.

Одеські "Зоряні Війни"

В Україні технічні кандидати, що виконують усі чотири функції – традиційне явище. Час від часу фейкові епатажні кандидати з'являються в різних областях країни.

Особливо відзначилася Одеса – мама екстравагантного Дарта Вейдера української політики.

Дивно, але "темного лорда" одесити, яких дуже важко знайти в місті у курортний сезон, фактично не пам'ятають. Хоча останні вибори, на яких фігурував Вейдер, були всього 3 роки тому. Пригадують лише, коли ми напряму запитуємо про цього персонажа.

"Это все лохотрон!" – обурюється один одесит. Інший мій співрозмовник, 18–річний хлопець, навпаки – висловлює захоплення: "Я был в шоке. Но голосовал бы за него. Больше не за кого".

Одеський цирк

Ці кандидати яскраво заявили про себе на парламентських виборах у 2012 році в Одесі. Пліч–о–пліч із реальними кандидатами до парламенту боротьбу вели два не зовсім реальних герої.

"В Одесі це були вибори 2012 року. Тоді балотувалися два потужних кандидати – Олексій Гончаренко та лідер проросійської партії "Родіна" Ігор Марков. І ось коли вони оголосили про свої наміри балотуватися, то відразу від Ігоря Маркова з'явився ще один абсолютно технічний кандидат – Володимир Петров, який зробив своїми довіреними особами і взагалі взяв у допомогу собі певних фейкових персонажів", – пригадує Ярослав Католик.

Один з таких персонажів – Правдамен – робив усе можливе, щоб дискредитувати Гончаренка – ходив на його зустрічі з виборцями, тролив його, зривав заходи, ходив із ним на телевізійні ефіри. Технологія була заточена під те, щоб продемонструвати – Гончаренко – це рівень технічного кандидата Петрова, а не Маркова. Очевидно, зрозумівши, що серйозні методи на конкурентів не діють, Гончаренко підключив до кампанії "темну сторону сили".

"Саме тоді з'явився відомий Дарт Вейдер, – зауважує Ярослав Католик. – Фактично зараз – це така карикатура, яка працює на Гончаренка та його поплічників, наприклад, Голубова".

На момент 2012 року Вейдер ще не був політиком і використовувався як інструмент для шоу. Перші кроки в політику персонаж із "Зоряних війн" намагався здійснити на президентських виборах, однак тоді його не захотіли реєструвати як кандидата. "Темний лорд" не впадав у відчай і засвітився на парламентських виборах у тому ж таки 2014–му.

Український Дарт Вейдер є виходцем із "Інтернет–партії України". Цю політичну силу в свій час створив та очолив нинішній народний депутат Дмитро Голубов. Одеські активісти стверджують: депутат свого часу також приміряв шолом "темного лорда".

Найвідомішого одеського Дарта Вейдера насправді звати Жан Ніколаєнко. У місцевих ЗМІ він фігурує як помічник Голубова, хоча на офіційних ресурсах такої інформації немає.

Як політик Дарт Вейдер показав себе у 2014 році. Тоді одразу кілька "темних лордів" намагалися потрапити через округи Києва та Одеси. Кандидат у депутати намагався залучити аудиторію епатажем. У своєму передвиборчому ролику герой зоряних війн грав на бандурі "Імперський марш", а лозунгом кампанії став вислів: "Не дамо з'їсти нашого сала".

На іншому відео Вейдер знімає маску (ту саму, без якої, за легендою, не може жити), і виборець бачить у ньому "щирого українця" з оселедцем на голові.

Подібні рекламні ролики – не єдине, чим намагалися підкупити виборця "зоряні" кандидати. Дарт Вейдер регулярно з'являвся на вулиці міста зі своєю свитою – штурмовиками та Чубаккою. Це захопливе видовище викликало в одеситів бажання фотографуватися з героями "Зоряних війн", знімати їх на відео. Дарт Вейдер дуже швидко став популярною постаттю в українській політиці.

Але незважаючи на яскраве шоу, жоден із Дартів Вейдерів до парламенту так і не пройшов.

"Темний лорд" не єдиний, хто перетворив парламентські вибори на шоу. В Одесі для цього використовували й інших технічних кандидатів, зокрема й цілком відомих людей. На одному з округів Одеси в бюлетенях виборці могли зустріти блогера Олександра Барабошка та телеведучого Олексія Дурнєва, яких також пов’язували з політтехнологом Володимиром Петровим.

Формально будучи конкурентами на передвиборчій гонці, Барабошко та Дурнєв давали спільні прес–конференції, перетворивши свою кампанію на історію коміксів.

Зокрема, Олексій Дурнєв оточив себе супергероями, які повинні були патрулювати вулиці міста. Так, крім Вейдера, Одесу фактично захопили Людина–Павук, Росомаха та Супер–Начо.

Один із комічних героїв – Супер Маріо – фактичний кандидат Олександр Барабошко.

 
фото: маяк

Окрім показових шоу, Дурнєв та Барабошко час від часу давали спільні прес–конференції в місцевих медіа. На одній із них технічні кандидати спробували маніпулювати цифрами.

Вони представили громадськості соціологічне опитування, яке нібито провів "одеський народний департамент центру Разумкова". Очікувано, що лідирувала в ньому трійка технічних кандидатів – Дурнєв, Барабошко, Вейдер. Четвертим у списку був Павло Кошка.

 

Цього персонажа на одеських виборах також називали технічним. Він називає себе найчеснішим кандидатом у парламент.

Кампанія Павла Кошки ідеєю та втіленням завдячує одеській гумористичній команді "Одеські манси". Агітація за цього кандидата була простою та смішною. Зокрема, Павло обіцяв пенсіонерам гречку, а студентам вай–фай, а в громадському транспорті пропонував пасажирам потриматися за котячу лапку замість поручнів.

"Коли люди почали казати, що будуть голосувати, я здивувався – звичайний чувак, абсолютно "лівий", каже – голосуйте за мене, у мене є такі приколи. Стало страшно", – пригадує Павло Кошка.

За словами колишнього кандидата, його обурила довіра виборців до політика, який не пропонував нічого реального.Тому вирішив зняти свою кандидатуру: "Я приїхав у Київ, і мені кажуть – ви вчасно, залишилося останніх кілька годин".

 

Звинувачення в свій бік Кошка відкидає: "Вони можуть мене звинувачувати, але я не передавав голоси нікому, і ні за кого не агітував. Від фану все перейшло в дорослу тему. Вони мають право називати мене технічним кандидатом, бо я виглядаю саме так".

Але якщо Павло Кошка однозначно визначився, що політична кар'єра йому не личить, то Вейдер, Барабошко та Дурнєв продовжили гастролювати на виборчих округах. "Темний лорд" у Києві та Одесі на місцевих виборах, а решта – на 205–му окрузі в Чернігові.

ЧИТАЙТЕ ТКОЖ: Імпотенти, кішки та непродажні шкіри: яскраві передвиборчі кампанії

Прикладом успішного використання технології технічних кандидатів можуть бути вибори на 216 окрузі в Києві. В 2014 році на ньому змагалися одвічні конкуренти – колишній регіонал і брат зятя екс-мера Києва Леоніда Черновецького Олександр Супруненко та нарфронтівка Ксенія Ляпіна.

Супруненко тоді переміг з перевагою усього у 673 голосів (19 897 проти 19 224 голосів). В той же час за Дарта Вейдера виборці віддали 1502 голоси. Можливо саме вони й вирішили долю депутатського мандату на цьому окрузі.

В цілому по країні у списках ЦВК фігурував не один такий Дарт Вейдер. Разом зі своїм лідером на вибори ходили Степан Чубакка, Палпатін та інші представники світу "зоряних війн".

Але за жартами та епатажем поволі забувається найголовніше. Подібні шоу нівелюють сутність політики та доводять процес виборів до абсурду. Технічні кандидати, що перетворюють міста перед виборами на арену цирку, завойовують любов найбільш схильного до веселощів електорату – молоді. Право обирати реальних представників у парламент скидається на щось веселе і зовсім не потрібне.

Змішана виборча система створює сприятливий клімат для маніпуляцій технічними кандидатами. Її мажоритарна складова дозволяє балотуватися усім можливим кандидатам, які створюють фарс на окрузі. Їхні люди на виборчих дільницях можуть впливати на хід процесу. Звісно, Україні не загрожує Дарт Вейдер у парламенті, але привертаючи увагу до нереальних персонажів, цілком реальні і не завжди доброчесні мають змогу тримати місце у Верховній Раді.



Спецпроєкт "Вибори вибори". Наш останній матеріал
Борис Тарасюк: "До зустрічі з Путіним треба готуватись і розуміти його КДБівську свідомість"
Домовились домовлятись: варіанти закінчення війни
Народовладдя від Слуг: про що поговорити за новорічним столом
Усі публікації