Акція 17 жовтня. Сповідь ініціатора

Четвер, 26 жовтня 2017, 21:41
Микола Виговський
координатор Громадського руху ЧЕСНО

Ідея необхідності подібної акції виникла давно.

На жаль, вікно можливостей громадського впливу на фундаментальні реформи звузилося до розміру вушка голки. Дії влади, народженої в протестах Революції Гідності, дедалі частіше самі викликають протест.

Те, що вчора було реформами, сьогодні підлаштовується під обслуговування непублічних інтересів корумпованої політичної еліти. І це – загальна тенденція.

Цивілізовані публічні дискусії громадськості та влади вже давно не дають відчутних результатів. Більше того, влада оголосила громадськості війну: дискримінаційні правки до законодавства про електронне декларування, обшуки в офісах найбільших пацієнтських організацій, неприхована травля Віталія Шабуніна тощо.

У таких умовах вуличні акції стають одним з основних важелів впливу. Особливо, якщо це стосується такого чутливого питання, як реформа самої політичної еліти.

Саме тому в нас виникло розуміння необхідності масштабного мітингу з вимогою зміни виборчого законодавства. На моє глибоке переконання, виборчі правила – ключ до всіх реформ. Система, за якою перемагає найбагатший, нездатна створити критичну масу тих, для кого поступ держави важливіший за власну маржу.

З 2014 року ми провели безліч вуличних акцій на підтримку різноманітних реформ. Більшість із них відбувалася занадто камерно. Часом кількість журналістів перевищувала число активістів. Для нас було очевидним, що без широкої підтримки шанси на успіх незначні.

Не секрет, що перемога Майдану стала можливою завдяки широкому суспільному консенсусу правих та лібералів, молоді та старших, киян та жителів інших областей. У часи великої загрози сегментування суспільства – неприпустима розкіш.

А загроза величезна. Без реальних та швидких змін ми ризикуємо програти конкуренцію та залишитися серед країн третього світу, або й узагалі втратити державність.

Тому в серпні ми розпочали переговори. Спочатку про готовність приєднатися оголосили Мустафа Найєм разом із Ініціативою реальних дій та Єгор Соболєв із "Самопоміччю", Центр протидії корупції, "Автомайдан", Юрій Левченко та Віктор Чумак.

Разом вирішили, що потрібно вимагати комплексних змін. Так до вимоги виборчої реформи додалися скасування недоторканності та створення незалежного антикорупційного суду.

Потім до нас приєдналися "Національний корпус", "Громадянська позиція", "Рух нових сил", "Альтернатива", "Європейська партія" тощо. Тобто дуже ідеологічно різні середовища, які, однак, розуміють першочергову важливість цих змін для успішного розвитку України.

Дату обрали невипадково. 17 жовтня – єдиний день, коли погоджувальна рада фракцій відбувається в один день із пленарним засіданням парламенту. Тож був шанс вплинути і на порядок денний, і на перебіг засідання.

Ми анонсували цю акцію 20-го вересня під Монументом незалежності на Майдані у Києві. Уже тоді стало зрозуміло, що спротив буде шалений: такої кількості фейсбук-ботів під дописами щодо акції не пригадую з 2014 року.

6 жовтня всі учасники акції підписали Меморандум, у якому домовилися про умову: акція 17 жовтня – це мирний протест, спрямований на досягнення винятково трьох цілей:

– впровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками;

– скасування депутатської недоторканності;

– створення незалежного антикорупційного суду.

Підписанти домовилися, що будь-які дії та вимоги поза Меморандумом є відповідальністю тих політичних сил, що їх вчиняють чи проголошують. Йшлося також про те, що за участь у мітингу ніхто нікому не обіцятиме ні копійки грошей.

Меморандум оголосили відкритим для приєднання, однак встановили запобіжник: кандидату може бути відмовлено, якщо не менш ніж третина учасників висловиться проти. Цей механізм використали двічі: відмовили політичній партії "5.10" та руху Валентина Наливайченка "Справедливість".

За день до акції про підтримку трьох вимог заявило ВО "Батьківщина".

Протягом усього процесу підготовки до акції інсайдери з парламенту та Адміністрації президента повідомляли, що жодна з наших вимог не буде виконана. І не тому, що влада проти, а тому, що не царська це справа – реагувати на вимоги "політичних маргіналів".

Далі в хід пішли політичні провокації Банкової: про підтримку акції з Відня заявили знаний політичний акробат Андрій Портнов, прем’єр-утікач Микола Азаров та ще багато одіозних особистостей.

Потім нас почали звинувачувати в намірі зірвати медичну реформу, яку напередодні можновладці вирішили розглядати в день акції.

Лояльні до влади блогери, а також величезна кількість ботів писали про "міхомайдан", називали нас проплаченими провокаторами та "рукою Москви". Дехто навіть погрожував у приватних повідомленнях.

Масштаб протидії показував, що влада дійсно налякана.

Напередодні вночі президент вніс як невідкладний свій проект змін до Конституції стосовно обмеження депутатської недоторканності. Щоправда, з відтермінуванням набуття чинності до 1 січня 2020 року.

17 жовтня на площі Конституції зібралося близько 5 тисяч осіб та кілька тисяч силовиків. Паралельні акції відбулися ще щонайменше в 11 обласних центрах України.

Ми оголосили свої вимоги зі сцени на площі, після чого низка народних депутатів пішли на погоджувальну раду переконувати спікера та голів фракцій внести вимоги "Великої політичної реформи" до порядку денного.

У результаті, в порядку денному четверга з’явилися два питання з трьох – два законопроекти щодо депутатської недоторканності та три щодо виборів народних депутатів. Після цього парламент приступив до розгляду медичної реформи.

Увечері ми вирішили залишатися під стінами парламенту як мінімум до четверга, 19 жовтня.

У підсумку, організаторам й учасникам акції вдалося уникнути масштабних провокацій, не розсваритися та домогтися змін до порядку денного ВРУ.

У четвер парламент почав роботу з розгляду медичної реформи та, попри побоювання провалу, успішно її ухвалив, відправивши систему імені Семашка на звалище історії.

Як повідомляли в приватних бесідах народні депутати, хоч вулиця і не вимагала ухвалення медичної реформи, але присутність людей під стінами парламенту суттєво простимулювала народних обранців – з переляку депутати голосували за неї, як зайчики.

Після цього Рада перейшла до розгляду обох законопроектів про депутатську недоторканність. Голосами понад трьох сотень народних депутатів парламент відправив їх у Конституційний Суд.

Після перерви черга дійшла до виборчої реформи. Парламент, на жаль, провалив усі три законопроекти, хоча зобов’язання змінити виборчу систему на пропорційну з відкритими регіональними списками є частиною коаліційної угоди. Після цього спікер закрив засідання та пообіцяв продовжити розгляд двох проектів виборчих кодексів 7 листопада.

Задля уникнення подальшої політизації вимог оргкомітет вирішив припинити акцію за "Велику політичну реформу" та продовжувати боротися за досягнення її вимог власними методами.

"Рух нових сил", Єгор Соболєв та Семен Семенченко вирішили залишатися на площі Конституції безстроково.

З вечора 19 жовтня на площі відбувається політичний мітинг "Руху нових сил", Єгора Соболєва, Семена Семенченка та батальйону "Донбас".

Подальші події – винятково їхня політична відповідальність: оргкомітет акції за "Велику політичну реформу" не має до цього жодного стосунку.

Підсумовуючи, вважаю акцію хорошим уроком спільної роботи. По-перше, чи не вперше з часів Майдану відбулося дійсно широке об’єднання навколо конкретних вимог. По-друге, це об’єднання досягнуло прогресу як мінімум по двом із трьох вимог – Рада проголосувала законопроекти щодо недоторканності та почала розгляд виборчої реформи.

По-третє, учасники акції не розсварилися, як це буває в гірших традиціях широких українських об’єднань. Ні щодо медичної реформи, до якої у різних середовищ було різне ставлення, ні щодо організаційних питань.

Не є проблемою те, що більшість протестувальників мали партійну приналежність. У цивілізованих країнах саме партії є основним виразником інтересів великих груп суспільства.

Не є проблемою навіть дрібні порушення домовленостей деякими політичними силами.

Міхеіл Саакашвілі, до прикладу, на дипломатичних прийомах присвоює ідею акції собі та чомусь Валентину Наливайченку, якому ми насправді відмовили у спільних діях. Нехай так. Це – політики. Збирати політичні дивіденди – їхня робота.

А нам своє робити. Ми, громадськість, продовжуватимемо боротьбу за виборчу реформу та якісне оновлення політичної еліти, скасування депутатської недоторканності та створення антикорупційного суду.

Українці разом зробили Революцію Гідності, тепер час разом почати Еволюцію Гідності.

404 Not Found

404 Not Found


nginx/1.6.2
Виборча реформа на порядку денному?
Текст проекту Виборчого кодексу потребує суттєвого доопрацювання між першим та другим читанням. 21 листопада – останній день для внесення правок до комітету.
Від Виборчої реформи до нових політичних еліт
Проект Виборчого кодексу не є досконалим. І це не магічна пігулка, яка вилікує нас від усіх хвороб. Але якщо виборча реформа відбудеться – це буде величезний крок вперед.
Лід і полум’я виборчої реформи. Чому політична еліта боїться відкритих списків?
Сьогодні Україні потрібні прозорі, цивілізовані й ефективні правила гри на виборах. Це питання, у тому числі, збереження суверенітету і державної безпеки. Але часовий ресурс для системних змін майже вичерпано.