Хроніки виборчого трешу: як гроші та гречка до Ради доводять

Надія Суха, Дарина Рогачук
П'ятниця, 3 серпня 2018, 11:31

Незабаром в українській політиці почнеться новий сезон – ще напруженіший та нервовіший за попередній. Адже наступного року стартуватимуть чергові президентські, а потім і парламентські вибори, де чинні народні депутати і їхні майбутні конкуренти змагатимуться за місце під куполом.

Боротьба обіцяє бути запеклою і непередбачуваною. І ось чому – раніше, щоб гарантовано виграти вибори, достатньо було "зайти" на мажоритарний округ з грошовими інвестиціями і засіяти виборців дитячими майданчиками, гречкою, грошима та святковими заходами. Інший варіант – пройти до Ради непоміченим, купивши місце в закритому партійному списку.

Але в майбутніх кандидатів у депутати може з'явитися серйозна перепона у вигляді проекту Виборчого кодексу №3112–1, який нардепи несподівано для себе ухвалили в першому читанні.

Інновація кодексу в тому, що він може скасувати мажоритарну систему і впровадити повністю пропорційну з відкритими регіональними списками партій. Це руйнує відточені схеми тих депутатів-мажоритарників, які проходять до парламенту завдяки грошам, адміністративному ресурсу та подарункам для виборців. Тому вони всіляко пручатимуться ухваленню виборчої реформи, яка встановить нові правила для ведення виборчих кампаній.

Якщо проект Виборчого кодексу буде завалений у другому читанні, то в 2019 році українці знову стануть жертвами брудних маніпуляцій, завдяки яким політики приходять до влади. Тож, щоб нагадати, як депутати купують наше майбутнє, спецпроект "Вибори вибори" починає серію матеріалів про найпоширеніші технології на виборах у мажоритарних округах.

Перший матеріал ми присвячуємо "старій добрій маніпуляції" – підкупу виборців грошима та гречкою.

Для цього пропонуємо зануритися в атмосферу однієї з найгучніших виборчих кампаній в Україні – на 205 мажоритарному окрузі в місті Чернігів.

Влітку 2015 року там відбувалися довибори у Верховну Раду – кандидатів було аж 91. Але в головних ролях виступали двоє – Сергій Березенко (креатура БПП "Солідарність" і, відповідно, президента Петра Порошенка) та Геннадій Корбан (креатура "УКРОПу" і, відповідно, олігарха Ігоря Коломойського).

Тоді за битвою за одне вакантне депутатське крісло слідкувала вся країна. Ледь не кожного дня там виникали все нові і нові скандали – то в Чернігові затримали машину, де, ймовірно, перевозили гроші для підкупу виборців, то машину з дублікатами всіх печаток виборчих дільниць, то випадково в місті опиняється на той момент голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі, якого підозрювали в підтримці Березенка.

 
фото: gorod.cn.ua

До того ж, під час кампанії кандидати випробовували всі можливі технології – і технічних кандидатів, і VIP-агітаторів у вигляді народних депутатів від БПП та "Радикальної партії", а також зірок естради, які постійно розважали електорат.

І все ж, тоді найголовнішими технологіями кандидатів стали соціальні договори за 400 гривень від Березенка та гречка і безкоштовні обіди від Корбана.  Їм і присвячується перший матеріал із циклу.

Куплю голос. Недорого

Перегони на 205-му окрузі в Чернігові показали: чим народ не задобрюй, але готівка це завжди вірний результат.

Хоча самої лише кругленької суми для успіху не достатньо. Як стверджують свідки подій, на той час у Чернігові на боці Березенка діяла ціла схема, у якій працювали десятники та сотники, задача яких роздати гривні. Піраміда з цих людей скуповувала голоси під красивою обгорткою соціальних угод.

Йдеться про документ, підписантами якого були дві сторони: Сергій Березенко як кандидат у народні депутати і "Активіст" житель Чернігова, який зобов’язувався поширювати агітацію кандидата, "забезпечуючи збереження позитивної репутації". Ціна підписання, за словами очевидців кампанії,   400 гривень.

Як працює ця система? Сотники та десятники люди, відповідальні за підписання угод та роздачу коштів. Їхнє завдання знайти людей, які готові продати свій голос за гроші, і чітко організувати цей процес. Видаватися "винагорода" може як перед днем голосування, так і після.

Зі слів джерел, з якими ми спілкувалися в Чернігові, це відбувалося за кілька днів після виборів треба було дочекатися, поки вщухне суспільний інтерес.

Разом із тим, соціальна угода не несе жодної цінності і не накладає  на людину ніякої відповідальності, стверджує політолог Юрій Паперний, який спостерігав за подіями на 205 окрузі. Він пояснює: схема працювала лише тоді, коли людина справді довіряла кандидату.

"Наскільки я знаю, соціальний договір, це просто була схема, за якою налагоджувався контакт із людиною. І якщо людина могла зупинитися чи відкрити квартиру, з нею можна було говорити, і вона погоджувалася вислухати – це було основне для соціального договору", – каже політолог.

Нам вдалося поспілкуватися з представником одного з виборчих штабів тієї кампанії. На анонімних умовах нам підтверджують: із напрацьованою базою контактів велася постійна регулярна робота. І будувалася вона не на залякуванні чи вимогах, а на розбудові довірливих стосунків.

Спочатку, за словами нашого співрозмовника, людей опитували, чи хочуть вони, аби на їхньому окрузі з’явилося яке-небудь благо, наприклад, дитячий майданчик. У тих, хто погодився, запитували контакти. Щойно майданчик встановлювали – їм телефонували та повідомляли радісну новину, ненав’язливо нагадуючи, кому вони мають завдячувати. Потім серед задобреного електорату і з’являлися сотники та десятники.

"Їм із call-центру дзвонили і питали: "За кого будете голосувати?" – "За Сергія Івановича!". І якщо людина на якомусь з етапів каже, що не знає ніякого Сергія Івановича, то цю людину викреслювали, і вона в пул роздачі грошей не потрапляла," – пригадує співрозмовник з виборчого штабу.

Однак місцями агітатори виявилися хитрішими за працівників штабу: "Були варіанти, коли самі ж агітатори їх надурювали. Брали кілька сім-карток і старих телефонів і один міг відповідати за 10 чоловік та отримувати за них гроші. Потім цю тему розкрили".

 

Єдиного механізму, який діяв по всьому округу, не було. Політолог Юрій Паперний нарахував кілька схем, якими  користувався штаб Сергія Березенка. Один з механізмів він пов’язує з нинішнім мером Чернігова Владиславом Атрошенком, який, за його словами, перебуває з Березенком у хороших стосунках.

"У Владислава Атрошенка в місті Чернігові є доволі розгалужений бізнес. Було близько 50-70 тисяч людей. І система його, коли він був ще депутатом ВР, була побудована саме на мобілізації цих людей.

Контроль був доволі жорсткий, знали, хто і як голосує. Неявки не могло бути. Це і було мобілізаційне ядро Березенка. Їм давали гроші як мотивацію", – каже політолог і додає, що ці люди отримували найменшу суму за свій голос – близько 200 гривень.

Ще один механізм роботи поширювався на багатоповерхівки, ЖЕО, гуртожитки. Насамперед там, за словами політолога, соціальний договір працював найкраще.

Звичайно, у соціальних угодах факт передачі грошей ніяк не прописувався. І про маніпуляції на виборах з боку Березенка було би важко говорити, якби час від часу в публічній площині не спалахували повідомлення про них. Один із таких фактів – затримання людьми конкурента автівки зі списками виборців, великою сумою грошей у конвертах та агітаційною продукцією Сергія Березенка.

 

Тоді відповідальність на себе взяв один із технічних кандидатів – Тарас Костанчук. Він заявив, що автівка його, хоча агітки в ній назвав збігом обставин.

Сукупність цих маніпуляцій, імовірно, і привела Березенка до влади. Сам він відмовився коментувати нашому проекту тему своєї передвиборчої кампанії. Але свідки тих виборів зазначають, що справа не лише в грошах.

"Треба було, щоб виборець полюбив свого кандидата Щоб люди, беручи гроші, розуміли, що беруть їх правильно. Тому що він реально кращий за Корбана. Цей вибір вони так морально виправдовували", – зазначає джерело зі штабу.

Маршал Гречка

Гречка, без перебільшення, є символом підкупу виборців в Україні. Кандидати в депутати замість завойовувати любов електорату ефективною роботою, раз на 5 років годують його безкоштовною кашею. У свою чергу, багато виборців не гребують дармовими продуктами, керуючись логікою "користі від депутатів і так немає, то хай хоч так допомагають".

"Підгодовувати" електорат кандидати в депутати почали ще з 2000-х років, коли зрозуміли, що одних обіцянок про краще життя людям уже недостатньо. І це стало дуже ефективною технологією. Наприклад, у 2006 році саме завдяки гречці для столичних бабусь та дідусів мером Києва став одіозний Леонід Черновецький.

Кампанія ж на 205 окрузі в Чернігові стала апогеєм використання гречки як передвиборчої технології. Цей інструмент взяв собі на озброєння "укропівець" Геннадій Корбан, за що навіть отримав народне звання "Маршал Гречка".

 
карикатура із соцмереж

"Гречка взялася як відповідь на соціальні угоди Березенка, – розповідає місцевий журналіст Павло Пущенко. – Як я собі бачу, штаб Корбана не зміг фінансово і структурно перекрити цю піраміду і захотів піти шляхом відвертої роздачі продуктових наборів".

Як це виглядало? На величезній галявині біля чернігівського РАГСу під ширмою  благодійного фонду "УКРОП" був побудований прозорий скляний штаб. Поруч з ним були змонтовані "УКРОПівські" палатки, звідки місцеві жителі й отримували скандальні "корбанівські" продукти.

 
роздача гречки в чернігові на 205 окрузі. фото: олександр рудоманов

Інформація про безкоштовні продукти одразу ж поширилася Черніговом. Тому й не дивно, що біля РАГСу миттєво утворилися натовпи з тисяч людей, переважно з бідних верств населення, які щодня з 6 ранку стояли в чергах.

Роздача пайків поступово перетворилася на фарс. "Одні й ті ж самі люди ставали по кілька разів, потім перепродавали цю гречку...", – згадує Пущенко.

Доповнювали картину масові бійки, давки та конфлікти, за якими з подивом спостерігала вся країна.

У Чернігові досі не забули легендарну гречку Корбана. Спілкуючись у центрі міста з випадковими перехожими, натрапляємо на хлопця, який щиро зізнався: стояв у черзі за кашею: "Класна гречка була. У мене колишня дружина була з селища міського типу, вона такого ніколи в житті не бачила. А там гречку роздають, концерти...".

За даними очевидців,  тоді в палатках "УКРОПу" було роздано до 100 тисяч пайків.  Крім відкритої роздачі продуктових наборів, штаб Корбана заманював людей і масовими пригощаннями борщем та пловом. У принципі, вся кампанія Корбана базувалася на видовищах та розвагах – концертах за участю зірок, дитячих святах, атракціонах, ігрових майданчиках тощо.

Та, зрештою, гречка таки програла в битві соціальним договорам.

"Корбан розумів, що ситуація була безвихідна, бо були задіяні дуже великі гроші – щось типу 2 мільйонів доларів. Корбан викинув не менше, – пригадує в анонімній розмові представник одного з тодішніх виборчих штабів. – Його помилка в тому, що він влаштував балаган. Якби він спокійно, тихо, культурно роздавав цю гречку, то, можливо, його технологія спрацювала б".

До того ж, зауважує політолог Юрій Паперний, гречка – вже давно не ефективний спосіб роботи з виборцями: "Як показує досвід, ті, хто беруть продукти, це не ті, хто голосує. У Корбана детальної роботи з виборцем не було. Останні 10 днів тут уже був піар. У мене взагалі склалося враження, що людям, які навколо Корбана, був важливий процес. Тобто освоєння коштів".

Безкарність

Попри пильну увагу медіа, громадськості і навіть президента, за політичний фарс у Чернігові ніхто відповідальності не поніс.

У цьому впевнилася Тетяна Романова, яка у 2015 році керувала штабом політичної партії "Демократичний альянс". Її команда, шокована політичним шапіто в рідному місті, не витримала і подала на Березенка та Корбана до суду – за підкуп виборців.

"Не виграли ні там, ні там, – з іронією пригадує Тетяна. – Наскільки я пам'ятаю, Березенко тоді через якийсь благодійний фонд все це роздавав, Корбан теж. Юридично там було складно докопатися, плюс у них були юристи дуже високого рівня. Самих кандидатів у суді не було".

Найважче було знайти людину, яка б підтвердила факт пропозиції грошей. Але Романовій це вдалося: "Ми знайшли дівчину, яка підтвердила, що до неї приходила людина і пропонувала гроші за голос. Вона виступила, все сказала, але це ніяк не вплинуло на результат засідання".

Таким чином, вибори у 205 окрузі показали, що навіть відверта демонстрація прямого, грошового, і непрямого – продуктового – підкупу легко сходить кандидатам з рук.

А це означає, що на виборах, які відбудуться в Україні у 2019 році, історія може повторитися.

Тим паче, якщо мажоритарна система буде збережена на парламентських виборах, а закони і далі будуть лояльними до недобросовісних кандидатів і їхніх спільників.



Спецпроєкт "Вибори вибори". Наш останній матеріал
Борис Тарасюк: "До зустрічі з Путіним треба готуватись і розуміти його КДБівську свідомість"
Домовились домовлятись: варіанти закінчення війни
Народовладдя від Слуг: про що поговорити за новорічним столом
Усі публікації